У листі Миндоходов від 12 червня 2014 року № 11117/5/99-99-22-02-03-13 розглянуто питання практики необгрунтованого незастосування п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу. Цими положеннями встановлено, що у разі розбіжностей у сфері податкового законодавства рішення приймається на користь платника податків. Ст. 4 Кодекси також передбачає принцип презумпції правомірності рішень платника податків.
Виходячи з аналізу суперечок між платником і контролюючим органом при здійсненні процедур адміністрування, спірні питання виникають відносно документального підтвердження фактів порушень вимог податкового законодавства, зокрема, приналежності і допустимості доказів в обгрунтування виявленого порушення. Така оцінка доказів здійснюється контролюючим органом під час адміністративного оскарження і судом під час судового оскарження.
Так, при здійсненні своїх повноважень органи прибутків і зборів у разі встановлення, зокрема, фактів порушення вимог податкового законодавства, враховують роз'яснення Вищого адміністративного суду від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11.
Проте слід пам'ятати, що офіційно тлумачити положення чинного законодавства уповноважений тільки Конституційний Суд, тому роз'яснення інших органів державній владі носять рекомендаційний характер.
Також відповідно до пп. 17.1.9 ст. 17 НК платникові податків гарантується нерозголошування відомостей про нього без його письмової згоди. При цьому у платників податків є можливість звернутися до інформаційних ресурсів контролюючих органів, де розміщені приклади розуміння тієї або іншої норми податкового законодавства (узагальнювальні податкові консультації, база податкових знань і тому подібне).
Аналогічний по суті механізм передбачений також відносно процедури судового оскарження : платники податків можуть ознайомитися з судовими рішеннями, які розміщені на офіційних інтернет-сайтах судової гілки влади.
