На засіданні Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України 2 липня 2014 року було розглянуто справу № 6-36цс14 про стягнення суми позики і процетов за користування засобами.
Правова позиція ВСУ, висловлена при перегляді : в частині 1 ст. 1048 ГКяка носить диспозитивний характер, встановлена презумпція возмездности позикидіюча за умови, що безвідплатний характер стосунків позики прямо не передбачений Кодексом, іншими законами або конкретним договором.
Згідно ст. 1048 ГК позикодавець має право на отримання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлене договором або законом. Розмір і порядок отримання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Нацбанку. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісячно до дня повернення позики. Договір позики вважається безвідсотковим, якщо:
1) він ув'язнений між фізособами на суму, що не перевищує п'ятидесятиразового розміру неоподатковуваного мінімуму прибутків громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоч би однієї із сторін;
2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Таким чином, у разі, якщо договір позики не є безвідплатним (безвідсотковим) в розумінні частини 2 ста. 1048 ГК позичальник зобов'язаний сплатити винагорода (відсотки за користування позикою) і у разі, коли таким договором не передбачено право позикодавця на отримання від позичальника відсотків від суми позики.
