Судді Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України обговорили аналіз практики застосування судами законодавства, регулюючого звільнення від карної відповідальності (покарання) у зв'язку з витіканням термінів давності.
Актуальність аналізу обумовлена тим, що не усі питання порядку здійснення судочинства за рішенням питання про звільнення підозрюваного, звинувачуваного, підсудного, засудженого від карної відповідальності (покарання) у зв'язку з витіканням термінів давності чітко врегульовані нормами Карного процесуального кодексу.
Встановлено, що при здійсненні судом карного виробництва відносно вирішення питання звільнення особи від карної відповідальності (покарання) у зв'язку з витіканням термінів давності мають місце неоднозначне тлумачення і, як наслідок, неоднакове застосування судами окремих норм законодавства, зокрема, відносно визначення термінів давності при перериванні витікання цих термінів, ухилення особи від слідства і суду, числення термінів давності при здійсненні обличчям декількох злочинів, скоєнні злочину декількома особами, у разі співучасті в злочині, а також у разі внесення змін до санкцій статті, що передбачає карну відповідальність.
Переважна більшість недоліків при здійсненні карного виробництва про звільнення особи від карної відповідальності допускаються в тих виробництвах, де не встановлена особа, що скоїла злочину тому числі тяжке і особливо тяжке злочини. Справи такої категорії фактично не розслідуються, роками у таких справах не проводяться оперативно-розшукові і слідчі дії, не вживаються дієві заходи по встановленню осіб, що їх зробили, місця знаходження викраденого, по відшкодуванню заподіяного збитку потерпілим.
В той же час, нерідкі випадки, коли в карних процесах, в яких особа, що скоїла злочин встановлено, досудовим слідством навмисно затягуються або взагалі не проводяться слідчі дії для того, щоб після закінчення термінів давності звільнити від карної відповідальності і закрити справу.
З вивчених матеріалів убачається, що таким чином були звільнені від карної відповідальності осіб, що скоїли особливо тяжкі і тяжкі злочини, за результатами яких, зокрема, викликані смерть одного або декількох осіб або тривала непрацездатність, інвалідність.
Аналітично-термінологічний і порівняльний аналіз відповідних норм КПК 1960 і 2012 роки дає підстави стверджувати, що в діючому КПК відсутні норми, що передбачають підстави і порядок звільнення невстановлених осіб від карної відповідальності у разі витікання термінів давностітому це питання вимагає негайного законодавчого врегулювання.
Узагальненням виявлені складні як теоретичні, так і практичні питання застосування положень чинного законодавства про звільнення особи від карної відповідальності (покарання), дані пропозиції відносно шляхів рішення існуючих проблем, зокрема їх законодавчим врегулюванням (внесенням доповнень в КПК).
За інформацією прес-служби ВСУ.
