Вищий господарський суд в листі від 21 травня 2014 року № 01-06/662/2014 розповів про практику застосування господарськими судами законодавства про залізничні перевезення.
Роз'яснено, що введені наказом Мининфраструктуры від 25 лютого 2011 року № 8 тарифи на перевезення вантажів залізничним транспортом і пов'язані з ними послуги набули чинності через десять днів після державної реєстрації відповідного наказу, оскільки набуття чинності нормативно-правових актів міністерств зв'язується з датою їх реєстрації, а не з датою обнародування в офіційних виданнях. Датою введення в дію тарифів, встановлених наказом № 8, являється 11.03.2011 р., а тому у залізниці були відсутні основи для застосування підвищеного коефіцієнта тарифів в період з 01.03.2011 по 10.03.2011 р. (постанова від 21.02.2012 р. № 8/5005/11061/2011 ).
У постанолвении від 28.07.2011 р. № 10/179-10-4651 ВХСУ дійшов висновку, що накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, що укладається між відправником і залізницею, тому вантажоодержувач як суб'єкт стосунків перевезення має право вимоги і до перевізника (залізниці), і до вантажовідправника.
ВХСУ роз'яснив, що порядок розрахунку штрафу за невиконання плану перевезень встановлений пунктом 6.5.3 пункту 6.5 Правил планування перевезень вантажівзгідно з яким визначається як кількість вагонів, не завантажених з вини залізниці, що є невиконанням плану перевезень залізниці, так і кількість вагонів, не завантажених з вини відправника (постанова від 21.06.2012 р. № 9/5005/16419/2011).
Згідно ст. 116 Статуту залізниць України нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється залежно від кількості повної простроченої доби, але не менше два. При цьому, якщо вантаж не був вивезений одержувачем із станції протягом доби після отримання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не раскредитирует перевізні документи на вантаж, який прибув, відповідний штраф не нараховується (постанова від 31.07.2013 р. № 904/352/13-г).
У постанові ВХСУ від 28.02.2013 р. № 32/177 вказано, що при обслуговуванні під'їзного шляху підприємством промислового залізничного транспорту договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії полягає залізницею з цим підприємством на загальних підставах. У таких випадках платниками за користування вагонами, контейнерами залізниці є власники під'їзних шляхів, навіть і тоді, коли вони не є вантажовідправниками або вантажоодержувачами.
Також ВХСУ вважає, що обов'язок одержувача прийняти від станції вантаж, прибулий на його адресу, не залежить від наявності або відсутності плану перевезень у власних вагонах (постанова від 13.06.2013 р. № 13/5005/8060/2012).
У спорі про стягнення плати за користування вагонами внаслідок затримки вагонів на підходах до станції призначення слід враховувати положення пунктів 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами і брати до уваги, що така плата нараховується з моменту видачі наказу про затримку вагонів (постанова від 04.04.2013 р. № 5016/1753/2012(16/83).
По приписах ст. 133 Статути залізниць України допускається передача права на пред'явлення претензій і позовів до перевізника вантажоодержувачем вантажовідправникові за умови дотримання відповідного порядку здійснення переуступного напису на документі (постанова від 22.01.2013 р. № 5006/21/63/2012).
Також в оглядовому листі вказані такі правові укладення:
- розмір відповідальності за недостачу вантажу з вини залізниці обчислюється виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі рахунку або іншого документу відправника;
- у випадку якщо вагон є критим і не є спеціалізованим для перевезення добрив, залізниця зобов'язана промити такий вагон, а вантажоодержувач - відшкодувати збір за промивання;
- за усю сукупність неправильних, неточних або неповних відомостей, вказаних в конкретній накладній, до вантажовідправника може бути застосований тільки один п'ятикратний розмір штрафу, як це передбачено ст.ст. 118, 122 Статути залізниць України;
- у випадку якщо суперечка виникла по міжнародному перевезенню, сума штрафу за неправильну, неповну і неточну вказівку в накладній відомостей стягується згідно § 3 ст. 12 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Угода не містить заборони відносно зменшення штрафу, тому суди у вирішенні відповідної суперечки не позбавлені права застосовувати положення ст. 233 Господарського кодексу України.
