Обнародувана постанова ВСУ, винесена на засіданні Судової палати у цивільних справах 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними і зобов'язанні повернути земельні ділянки.
Правова позиція ВСУ, сформульована при перегляді цієї справи : По сенсу статей 18, 20 Закону "Про оренду землі" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набуває чинності.
Частиною першої ст. 638 ГК передбачено, що договір вважається ув'язненим, якщо сторони в належній формі досягли згоди за усіма істотними умовами договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також все ті умови, відносно яких за заявою хоч би однієї із сторін має бути досягнута угода.
Отже, сторони договору, прийшовши до згоди відносно істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і являється моментом укладення договору.
В той же час громадянські права і обов'язки, на досягнення яких спрямовано волевиявлення сторін договору оренди, отримуються після відповідної державної реєстрації. У момент державної реєстрації набуває чинності договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору.
Вирішуючи суперечку про визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з відсутністю в нім передбаченою частиною першої ст. 15 Закону "Про оренду землі" істотної умови, застосуванню підлягає ст. 15 цього Закону в редакції, діючій на момент укладення договору оренди, а не на момент його державної реєстрації.
Нагадаємо, формального порушення закону недостатньо для визнання договору оренди землі недійсним.
