У листі № 14909/0/14-13/06 Минсоцполитики нагадало, що ст. 39 Закону "Про зайнятість населення", поширюються на правовідносини, які виникають при здійсненні діяльності суб'єктів господарювання, які наймають працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у іншого працедавця. Круг таких суб'єктів господарювання визначається виходячи із засновницьких документів суб'єкта господарювання і відповідно до видів економічної діяльності.
У пункті 3 Порядку видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у іншого працедавця вказано, що діяльність суб'єкта господарювання - працедавця по найму працівників для застосування їх праці іншим працедавцем вказується їм в реєстраційній картці, що підтверджує проведення державної реєстрації юрособи або фізособи-підприємця, як один з основних видів діяльності і здійснюється тільки на підставі дозволу, виданого Державною службою зайнятості.
Серед видів економічної діяльності, визначених Класифікацією видів економічної діяльності ДК 009:2010кодами КВЕД, які відповідають пункту 3 Порядки, є КВЕД:
- 78.10 Діяльність агентств працевлаштування;
- 78.20 Діяльність агентств тимчасового працевлаштування;
- 78.30 Інша діяльність по забезпеченню трудовими ресурсами.
Отже, якщо у суб'єкта господарювання види економічної діяльності по КВЕД 78.10, 78.20, 78.30 відсутні або не віднесені до основних, дозвіл на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у іншого працедавця Державною службою зайнятості не видається.
Обов'язковою вимогою ст. 39 Закону являється укладення відповідного договору про застосування праці працівника між суб'єктом господарювання - працедавцем, що наймає працівника, і іншим працедавцем, який застосовуватиме працю працівника.
Нагадаємо, Порядок видачі дозволу на наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні у іншого працедавця був затверджений Кабміном 20 травня 2013 року.
