Сьогодні, 6 лютого, відбувся спільний семінар компанії Microsoft Україна і ЮФ Sayenko Kharenko з приводу юридичних аспектів використання хмарних технологій.
"Хмари" припускають змішення усієї інформації компанії в єдиному котлі, з якої "відливаються" віртуальні сервера для користувача залежно від поставлених завдань, - відмічає Михайло Шмелевдиректор по технологічній політиці Microsoft Україна.
Можна використовувати власну "хмару" (використовуються сервера, жорсткі диски компанії), а можна частину функцій перекласти на хмарного провайдераякий відповідатиме або за сервера і жорсткі диски (інфраструктура як послуга), або його відповідальність йде на рівні операційної системи (платформа як послуга), або ж провайдер відповідає за усе (прикладне програмне забезпечення як послуга).
Прикладом останньої послуги може бути використання будь-якої безкоштовної поштової скриньки, онлайн сервісів, ін.
Що стосується безпосередньо Microsoft, то компанія надає такий корпоративний хмарний сервіс як Office 365, який включає власне Office, Exchange, SharePoint, Lync (свого роду корпоративний Skype).
Навіщо юрфірмі хмарний сервіс?
Назар Чернявскийпартнер ЮФ Sayenko Kharenkoкоментує цю ситуацію з точки зору користувача, оскільки ця юрфірма якраз нещодавно почала використовувати у своїй роботі хмарні технології.
"Чому юрфірми орендують офіси, а не купують їх, але в той же час продовжують придбавати дороге серверне устаткування"?, - запитує він. На думку юриста, необхідність використання цього сервісу виходить із завдань, які стоять перед IT- системою юридичної фірми, а саме:
- безперервність роботи IT- системи;
- можливість роботи з будь-якої точки і з будь-якого пристрою;
- незалежність від зовнішніх чинників (тобто землетруси / цунамі, або ж що актуальніше для українських широт - вилучення серверів правоохоронними органами і як наслідок відсутність доступу до інформації можна запобігти, використовуючи "хмари");
- максимальна безпека ресурсів;
- відсутність необхідності постійної техподдержки інфраструктури.
Якщо ж фірмою було прийнято рішення перейти на хмарні технології, то спершу треба проаналізувати об'єм даних, які використовуються в щоденній роботі і забезпечити необхідну ширину каналу. Потім слід визначити, що знаходитиметься в "хмарі", а що залишиться на локальних станціях.
Зрештою увесь масив даних і налаштувань користувача має бути коректно перенесений в "хмару".
Що стосується законодавства України, то спеціального регулювання як такого немає. Загальні норми, переважно понятійного характеру, міститися в законах "Про захисту інформації у информационно-телекоммуникационых системах", "Про електронних документах і електронному документообігу", "Про інформацію" та ін.
"Виходячи з цих норм, можна зробити висновок, що заборони на переміщення інформації в хмарні сервіси українське законодавство не містить», - стверджує Ірина Бакинастарший юрист Sayenko Kharenko.
Крім того, переміщаючи інформацію в хмарні сервіси треба враховувати норми Закону "Про захист персональних даних"зокрема, що стосується переміщення даних за кордон.
Якщо ж розглядати зберігання в "хмарах" специфічної інформації, приміром банківської, за словами юридичного радника Microsoft Ольги Прокоповичу Україні вже є практика використання банками хмар для окремих функцій. Оскільки немає офіційного роз'яснення від НБУ про можливість для банків зберігати інформацію про процесинг трансакцій в хмарах, банки самостійно трактують терміни і приймають рішення про використання хмарних сервісів для здійснення своїх функцій (частково або повністю). При цьому також відомі випадки, коли частина банківського процесингу знаходилася за межами України.
