Нова редакція Закону України "Про усунення негативних наслідків і недопущення переслідування і покарання з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зборів", прийнятого 16 січня 2014 р. Верховною Радою за сумнівною процедурою і вже підписаного президентом, за своєю суттю, є унікальним законодавчим актом, безпрецедентним за своєю природою.
Так, внаслідок того, що закон не передбачає можливостей і процедур для - спочатку - встановлення провини осіб, а вже потім звільнення від карної відповідальності, він не є законом про амністію осіб, винних в злочинах, встановлених його ст. 1. Тут більше підходить принцип: "Що було, то пройшло. Забули і пішли далі".
В той же час абсолютно ясно, що він застосовується в кримінально-правовій сфері.
Закон обмежує застосування тільки до злочинів, здійснених в період з 26 листопада по 26 грудня 2013 року (часові рамки), і пов'язані з масовими акціями протесту, які почалися 21 листопада 2013 року (рамки подій).
Перше питання: а яке територіальне застосування закону? Ми усе добре пам'ятаємо, що в ЗМІ були повідомлення про численні масові акції у багатьох населених пунктах України! Виходить, що виробництво в перерахованих злочинах у будь-якому з них можуть бути закриті. Залишиться тільки довести, що вони були здійснені під час масової акції протесту.
І тут виникає друге питання, яке ще більше утрудняє розуміння : де в законі визначення "масової акції протесту"? Група молодих людей під магазином, яка, вигукуючи гасла, типу, "Перемагає найсильніший" або "Немає капіталістам", вибила вікна і виламала двері, знищила товарні цінності на певну суму, теж при певному тлумаченні може підпадати під визначення "у рамках масової акції протесту".
Фактично, відсутність визначення в законі, де проходили акції і у зв'язку з чим, не дає можливості визначення чіткого круга учасників, тобто осіб, які можуть бути звільнені від карної відповідальності на підставі норм цього закону. Зрозуміло, що тепер ці питання вирішуватимуться "за власним переконанням" слідчого судді, прокурора або слідчого.
Далі ще цікавіше: в ст. 1 приведений перелік злочинів, по яких підозрювані, обвинувачені (підсудні) будуть звільнені від карної відповідальності, а згідно ст. 3 ці ж закони, початі карні виробництва (у зв'язку з перерахованими злочинами) будуть закриті. Найбільша увага притягає той перелік злочинів, який приводить ст. 1: тут і нанесення тілесних ушкоджень середній тяжкості, і крадіжка, і перешкода журналістської діяльності, і навіть порушення рівноправ'я громадян залежно від їх расової, національної приналежності або релігійних переконань.
Привертає увагу ту, що, наприклад, передбачено звільнення від карної відповідальності по ст. 122 УК України (нанесення умисного тілесного ушкодження середній тяжкості), але чомусь відсутній по ст. 121, 125 УК України (легкі і важкі тілесні ушкодження). З одного боку, з'явилося багато коментарів і обурень, що нібито закон написаний для звільнення від відповідальності правоохоронних органів, а тут, на перший погляд, таке упущення.
Проте, здається, пояснення швидше в тому, що в основу переліку лягли інформаційні довідки правоохоронних органів відносно того, які є карні виробництва у зв'язку з подіями під час масових акцій за період з 26 листопада по 26 грудня 2013 року. Попередні кваліфікації злочинів у правоохоронних органів є, можливо, в якихось справах навіть отримані результати експертиз, отже, круг справ, які "треба" закривати, зрозумілий.
Спірно включення в перелік, наприклад, ст. 185 УК України (крадіжка), тобто таємне розкрадання чужого майна. Відомо, що під час масових акцій у великої кількості людей були викрадені мобільні телефони і інші цінності, але не зрозуміло, чому ці обставини виправдовують скоєння корисливого злочину.
Те ж питання стосується включення в перелік ст. 171 УК України (перешкода законної професійної діяльності журналіста). Ні масові акції, ні хвилювання, навіть війни у світовій практиці не виключають гарантій прав професійної діяльності журналіста. Більше того, усім зрозуміло, що якщо така діяльність здійснюється законно, то навіть небажання правоохоронних органів, щоб якісь події були зафіксовані, не може бути виправданням побиттю журналіста з метою не дати можливості йому виконувати свій професійний обов'язок!
Тепер головне питання, які наслідки цього закону і кого він захищає?
Підозрювані і звинувачувані мають бути звільнені від відповідальності. Обов'язок виконання покладений на осіб, вказаних в ст. 5 закону залежно від стадії проходження карного виробництва.
Ми вже згадували, що сфера закону - кримінально-правова, а, отже, усі суб'єкти його виконання - судді, прокурори - діятимуть по процесу у рамках діючого Карно-процесуального кодексу, що означає право самостійно визначати, чи підпадає кримінальна справа під встановлений в законі круг обставин і чи може бути застосований у кожному окремому випадку цей закон. Залишається лише сподіватися на об'єктивність підходу. Інакше можемо отримати ситуації, аналогічні тим, що були з першою редакцією закону, коли прокуратура відмовилася від його застосування.
Питання компенсації особам, які знаходилися під вартою, законом не визначений. За бажання можна скористатися аналогією права, проте перспективи бачаться мізерні.
Співробітники правоохоронних органів, у тому числі спецпідрозділи "Беркут", до відповідальності притягнені не будуть, - усі фактичні справи, збуджені у зв'язку з побиттям людей, підлягають закриттю на підставі ст.ст. 1, 3 закони.
Питання отримання компенсації потерпілими здається дуже спірним: з кого, в якому порядку, якщо винні не були і не будуть встановлені? Закон, у свою чергу, такого механізму і порядку не передбачив.
В результаті ми маємо, швидше за все, перспективу звільнення від відповідальності великого круга осіб, включаючи представників правоохоронних органів і влади, а також відсутність механізму для потерпілих в отриманні компенсацій. Враховуючи відсутність в законі просторово-часової логіки (він не містить порядку визначення подій і течії цих подій, їх зв'язок між собою), дуже значний ризик, що, наприклад, карне виробництво за фактом ушкодження майна і нанесення збитків у особливо великих розмірах територіальній общині міста Києва буде збуджено вже після усіх подій і не підпаде під дію цього закону. В першу чергу це пов'язано з тим, що для збудження такого карного виробництва потрібний відповідний розрахунок, а його не робитимуть до моменту, поки центральні вулиці міста зайняті барикадами. Таким чином, в часі подібні дії можуть бути віднесенні до пізніших дат, і не відомо, яка кількість людей може притягати до відповідальності, але зрозуміло, що збитки будуть нараховані дуже значні, що і визначить кваліфікацію злочину.
Олена Сотник, Адвокатська група "Солодко і партнери"
Джерело: liga.net
