У листі від 11 вересня 2013 року № 8322 Держпідприємництва роз'яснило принцип презумпції правомірності. Зокрема, вказано, що на сьогодні відсутній нормативно-правовий акт, який би містив визначення терміну "презумпція правомірності". Так, принцип презумпції правомірності закріплений в пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу і полягає в тому, що у разі, якщо норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів або різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинну) трактування прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Презумпція правомірності є терміном, широко вживаним в доктрині права і юридичній практиці і служить ознакою демократичної, правової держави, якою відповідно до ст. 1 Конституції є і Україна. При цьому презумпція є не достовірним фактом, а фактом, що допускається з великою вірогідністю і застосовується в юридичній практиці як засіб, що полегшує досягнення істини в рішенні юридичної справи.
Тому, якщо розглядати презумпцію правомірності в контексті податкового законодавства і практики його застосування, можна зробити висновок, що у разі відсутності норми податкового законодавства або у разі колізії між ними, яка надає право неоднозначного тлумачення положень податкового законодавства, рішення податкового органу або суду має бути прийняте на користь платника податків.
