Сьогодні адвокати зібралися на круглому столі Асоціації юристів України, щоб обговорити відшкодування витрат на послуги адвоката в господарському судочинстві. Тон дискусії задавало рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013згідно з яким до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі в господарському судочинстві, відносяться суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачене законом, тільки за послуги адвоката.
По суті, відношення адвокатів до цього питання двояко - з одного боку, якщо допустиме представництво інтересів в господарському процесі не лише адвокатами, але і іншими фахівцями в області права, то чому відшкодовуються тільки витрати на адвоката? З іншого боку частину адвокатів рахують, що це правильно, оскільки Конституція саме на інститут адвокатури покладає функцію по наданню правової допомоги. У свою чергу Дмитро Гудимаадвокат, кандидат юридичних наук, вважає, що КСУ якраз відхилився від тлумачення ч.1 ст. 44 ХПК. "Рішення, по суті, законсервувало практику Верховного Суду України і Вищого господарського суду в частині відшкодування витрат тільки на послуги адвокатів. Рішення у справі "Максимы" нічого нового не привнесло, а наукова доктрина не піддавалася ніякому аналізу"- стверджує адвокат.
Проте, і ті, хто оцінюють рішення позитивно, обурюються, що в нім не врахована низка запитань, зокрема, відносно інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Але не усе так просто. Володимир Кампосуддя КСУ у відставці, нагадує учасникам круглого столу, що Суд обмежений конституційним зверненням, і якщо питання не було поставлене, то Суд не в праві на нього відповідати. Зокрема, у справі "Максимы" було більше 10 варіантів проектів рішенняу першому з яких відзначалося, що витрати на послуги інших фахівців в області права належать до інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Суддя пояснює, що цей варіант рішення не можна було приймати, оскільки у такому разі КСУ фактично зобов'язав би законодавця внести відповідні зміни в законодавство. Вирішувати цю проблему повинен законодавець самостійно, вважає В. Кампо. Проте, у зв'язку з цим варто відмітити, що правова допомога фізособі-підприємцеві в господарському процесі відшкодовується незалежно від того, ким вона була надана.
Також Володимир Кампо звертає увагу на ще одну проблему - відсутність чіткого позначення правового статусу інших фахівців в області права. Ще в 90-х Микола Онищук, колишній міністр юстиції, пробував ініціювати ухвалення подібного закону, проте справа так і не зрушилася з мертвої точки. Таким чином, ухваливши закон про інших фахівців в області права, буде простіше чітко вказати на винятковий статус, наданий адвокатурі Конституцією, адже не може у нас бути двох адвокатур.
Що ж до адвокатів, то Ігор Голованькерівний партнер АТ "Головань і партнери", рішенням КСУ задоволений і вважає, що позиція по відшкодуванню тільки витрат на адвоката є правильною, адже це частина професійних прав. Відповідно, повертаючись до питання розмежуванню компетенції адвокатів і інших фахівців в області права можна використовувати зарубіжний досвід, згідно з яким розмежування йде на рівні професійних прав і гарантій. Тобто надавати правову допомогу можуть усі, але доступ до профгарантиям мають тільки деякі представники, в нашому випадку - адвокати. А передбачуваний клієнт вже самостійно вирішує, до кого звертатися.
"Але чому наші колеги (фахівці в області права) хочуть такі ж права, але не хочуть брати на себе обмеження - вимоги по етиці приміром. Вони хочуть мати все ті ж права, що і ті, хто такі обмеження на себе узяв"- відмічає пан Головань.
У свою чергу Олексій Евсиковсуддя ВХСУ, звертає увагу на деякі проблемні моменти відшкодування витрат на адвоката. Приміром, на що орієнтуватися при визначенні розміру витрат, оскільки адвокати не схильні подавати інформацію про ціни на свої послуги в органи статистики. Крім того, суддя вказує, що часто адвокати для відшкодування витрат на їх послуги подають дуже узагальнену інформацію, без достатньої аргументації, а з договору між клієнтом і адвокатом взагалі незрозуміло які ж послуги надавалися - чи то це були послуги адвоката, чи то звичайне абонентське обслуговування. "Приносять тоненьку справу і вимагають відшкодування збитку в 100 тис. Бачачи таке, судді часто відмовляють у відшкодуванні витрат взагалі, оскільки складається враження, що адвокат нічого не робив" - ділиться досвідом пан Евсиков.
Не згоден з суддею Вадим Беляневичстарший радник ЮФ "Василь Кисиль і партнери", на думку якого основна проблема в тому, що на момент подачі заяви про відшкодування витрат на адвоката суду потрібний факт оплати таких витрат з наданням відповідних платіжних документів. Проте, як правило, клієнт оплачує рахунки вже після винесення ухвали. Тобто, поки немає оплати, суд не відшкодує, а доки немає рішення суду, клієнт не заплатить. Який же тоді вихід: написати в договорі, що адвокат зобов'язується написати позовну заяву і походити до суду? - міркує В. Беляневич. Таким чином він виграє собі день на проведення оплати до моменту винесення ухвали судом.
Також коштує питання відносно того, що витрати на апеляцію і касацію відносно послуг адвоката повинні включатися відразу ж. А як можна передбачити, яка це буде торба і як взагалі в першій інстанції можна закладати витрати на апеляцію і касацію - запитують юристи. Як варіант пан Евсиков рахує, що було б непогано внести зміни до Кодексу і передбачити, що за результатами перегляду справи на кожній стадії суд має право приймати рішення про перерозподіл судових витрат.
Резюмуючи, В. Кампо нарікає, що адвокати дуже нечасто звертаються в КСУ із-за боязні здатися смішними перед суддями. Проте, цю практику треба міняти, вважає він. Приміром, можна створити Школу конституційної юрисдикції, пройшовши яку адвокати позбавляться від цього страху.
Тільки на підставі нинішнього обговорення можна подати 2 конституційні звернення, відмічає суддя. Проте, чи будуть це робити адвокати доки неясно…
