Правоприменение или правотворчество: судебная «лотерея»

Неоднаковий підхід Вищого господарського суду України до вирішення питання про поважність пропуску строку на касаційне оскарження в зв’язку із усуненням недоліків (при повторному поданні касаційної скарги)

Стаття 111-3 Господарського процесуального кодексу України визначає підстави для повернення касаційної скарги касатору, якщо при її оформленні або поданні було допущено певні помилки  (наприклад – (1) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі; (2) до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі і т. д.).

При цьому, цією ж статтею передбачено, що після усунення визначених ст. 11-3 обставин, які зумовили повернення касаційної скарги (окрім випадку повернення скарги з підставі відмови в поновленні строку на касаційне оскарження – п. 5 ст. 111-3 ГПК України), касаційна скарга може бути подана повторно.

Постанова Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання  практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України» N 11 від 24.10.2011 р. говорить про можливість повторного подання касаційної скарги і в тому випадку, коли ВГСУ повернув її в зв’язку із пропущенням строку на касаційне оскарження (з посиланням на пункт 5 частини першої статті  111-3 ГПК), якщо клопотання про відновлення такого строку з первісною скаргою не подавалось.

Виходячи з наведеного, процесуальний закон передбачає право касатора виправити недоліки касаційної скарги і повторно подати її до суду для здійснення фактичного перегляду судових рішень судом касаційної інстанції.

На перший погляд, процес повторного подання касаційної скарги мав би відбуватись досить просто. В ухвалі про повернення касаційної скарги зазначені підстави її повернення, відтак - касатору достатньо «оперативно» виправити допущені недоліки - і касаційна скарга буде прийнята, і призначена до розгляду судом касаційної інстанції.

Водночас, на практиці саме лише усунення недоліків не гарантує прийняття ВГСУ повторно поданої касаційної скарги.

Справа в тому, що, з урахуванням строків поштового обігу, касатору навряд чи вдасться повторно звернутись до ВГСУ із касаційною скаргою в строк на касаційне оскарження, встановлений  ст. 110 ГПК України (20 днів з дня набрання оскаржуваним судовим рішенням господарського суду законної сили). Тобто – при повторному зверненні строк на подання касаційної скарги, в більшості випадків, вже буде пропущений.

Отже, виходячи із приписів ст. 110 ГПК України, при повторному зверненні має подаватись клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги.

Однак, судова практика свідчить про те, що Вищий господарський суд України не завжди вважає усунення недоліків поважною причиною пропущення строку на касаційне оскарження. Досить розповсюдженою є практика, коли ВГСУ при повторній подачі касаційної скарги відмовляє в поновленні строку на касаційне оскарження з цих підстав і повертає повторно подану касаційну скаргу.  

При цьому, в аналогічних випадках ВГСУ демонструє неоднаковий підхід до вирішення даного питання.

Так, в одних випадках ВГСУ вважає усунення недоліків поважною причиною пропущення строків на касаційне оскарження і поновлює строк на подання касаційної скарги.

Водночас, в інших випадках ВГСУ відмовляє в поновленні такого строку з огляду на те, що касатор не усунув недоліки «невідкладно». При цьому, ВГСУ не вказує, в які, на його думку, строки мають бути усунуті недоліки для визнання відповідних дій касатора «вчиненими невідкладно», а причин пропуску строку - поважними.

В деяких випадках, ВГСУ взагалі приходить до висновку, що усунення недоліків не є поважною причиною пропуску строків на касаційне оскарження, і повертає повторно подану касаційну скаргу (не зважаючи на те, наскільки «оперативно» було усунуто недоліки касаційної скарги).

Наприклад, повертаючи касаційні скарги та відмовляючи в поновленні строку на касаційне оскарження, ВГСУ зазначає наступне:

(1) «наявна реалізація заявником права на повторне звернення з належно оформленою касаційною скаргою, передбаченого ч.3 ст.1113 ГПК України, не тягне автоматичного визнання причин пропуску процесуального строку поважними та його відновлення.» (ухвала від 02.06.2015 р. у справі №925/1525/14);

(2)  «Повернення касаційної скарги з підстав недотримання скаржником вимог ГПК України не може вважатися поважною причиною пропуску строку, а будь-яких інших доводів в обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку скаржником не надано.» (ухвала від 02.06.2015 р. у справі №5017/2173/2012);

(3) «повернення касаційної скарги з підстав недотримання скаржником вимог ГПК України, тобто усунення недоліків не може вважатись поважною причиною пропуску строку» (ухвала від 03.08.2015 р. у справі №908/3452/14) і т. д. 

Тобто з одного боку, ГПК України прямо передбачає право касатора повторно звернутись до суду після усунення обставин, які зумовили повернення касаційної скарги, а з іншого – ВГСУ говорить, що відповідні причини пропуску строку на касаційне оскарження не є поважними і повертає касаційну скаргу.

Відповідна практика призводить до того, що сторона у справі фактично може бути позбавлена права на касаційний перегляд рішень у справі з формальних підстав (наприклад – в зв’язку із технічною помилкою, допущеною при підготовці касаційної скарги). Водночас такий підхід, на нашу думку, є недопустимим.

В Цивільному процесуальному кодексі України (ст. 328) та Кодексі адміністративного судочинства України (ст. 214) аналогічне питання врегульоване іншим чином. Якщо суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга містить недоліки, він залишає її без руху та надає строк для виправлення таких недоліків, про що касатору направляється відповідна ухвала. Лише у випадку, якщо протягом наданого строку зазначені в ухвалі недоліки не усунуті – касаційна скарга повертається касатору.

Такий підхід є логічним, оскільки в даному випадку: (1) визначено чіткий строк, протягом якого недоліки мають бути виправлені; (2) в разі своєчасного усунення недоліків касаційна скарга вважається поданою в день первісного звернення, тобто – немає пропуску строку на касаційне оскарження та необхідності його поновлювати. При цьому, сторона у справі не буде фактично позбавлена права на касаційний перегляд рішень у справі з формальних підстав.

На наш погляд, дана проблема в господарському судочинстві може бути вирішена шляхом внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, які б врегулювали відповідне питання за аналогією з ЦПК України та КАС України.

Юлія Стусова

Адвокат АО «Скляренко, Сидоренко та Партнери»