Функції НЦБ в Україні покладені на Нацполіцію. Окремо визначений підрозділ (робочий апарат) відповідальний за:
- обмін відкритою та оперативно-розшуковою інформацією у межах Інтерполу;
- обмін запитами та відомостями про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, здійснення нагляду за особами, які підозрюються у скоєнні злочинів, тощо;
- формування банку даних про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети і документи;
- сприяння представникам правоохоронних органів-партнерів, яким в Україні необхідно провести оперативно-розшукові та інші заходи.
Для цього Укрбюро отримує інформацію від правоохоронних органів, центральних і місцевих органів державної виконавчої влади України з питань, що входять до його компетенції, а також надає їм отриману по лінії Інтерполу інформацію.
Отже, оскільки за законом здійснювати ОРД та проводити розслідування можуть лише визначені державні правоохоронні органи України, робочий апарат НЦБ є фактично тим хабом, через який держави світу (які, звісно, є членами Інтерполу) проводять свою роботу на території України в частині забезпечення кримінальних проваджень.
Що саме становить предмет взаємодії можна зрозуміти зі звітів про результати діяльності НЦБ. Вони на вимогу законодавства готуються щорічно головою Національної поліції. Ми запитали таку інформацію і її за останні роки надав Департамент міжнародного поліцейського співробітництва МВС.
Так у 2021 році за запитами іноземних країн зокрема було проведено таку роботу:
- ідентифіковано 2719 осіб;
- перевірено 307 ДНК-профілів;
- перевірено 1004 дактилокарт осіб (відбитків пальців).
- відпрацьовано 726 повідомлень Держприкордонслужби України щодо спрацювання банку даних Інтерполу «викрадених/втрачених проїзних документів»;
- проведено перевірку 1983 осіб за обліками Держприкордонслужби України;
- перевірено 405 суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;
- надано допомогу у проведенні депортації (транзитом через Україну) 19 осіб.
Також за дорученням Міністерства юстиції України організовано приймання 112 засуджених громадян України для подальшого відбування покарання на території нашої держави:
- з Росії - 108 засуджених осіб;
- з Білорусії - 3;
- зі Словаччини - 1.
У зворотному напрямі потік значно менший. За весь рік було передано лише двох засуджених осіб. Обидва – до Російської Федерації. Цікаво, що таке співвідношення «імпорту» з «експортом» мало місце і у 2020 році.
Також окремим напрямом взаємодії правоохоронних органів є встановлення осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів з метою їх затримання та подальшої екстрадиції. Ми вже докладно розглядали це питання та називали найбільш активних партнерів за останні роки.
Окремо наводимо перелік держав, які є досить популярними серед осіб що переховуються і видача з яких ускладнена чи неможлива з різних причин. До них традиційно відносять США, Велику Британію, Ізраїль, Об’єднані Арабські Емірати, Туреччину, Катар. Участь цих країн в організації Інтерпол покладає на ці країни однакові обов’язки щодо взаємодії національних центральних бюро, як і на будь-яку іншу державу-члена. За даними Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва, тут також відбувається взаємовигідна співпраця. Хоча і не в такому обсязі, як із сусідніми країнами (див. інфорграфіку).
