Як працює українське НЦБ Інтерполу

Питання боротьби із злочинністю, що має транснаціональний характер або виходить за межі держави, вирішуються правоохоронними органами України виключно через Національне центральне бюро Інтерполу.

Історія, завдання та інструментарій

Україна, як самостійна держава, офіційно подала заявку та вступила Інтерполу в 1992 році, а от українські правоохоронці почали працювати з Міжнародною організацією кримінальної поліції ще з часів СРСР.

Статус Національного центрального бюро Уряд визначив у Постанові від 25.03.93 №220. Як Укрбюро тоді виступило Міністерство внутрішніх справ (сьогодні - Нацполіція). У зв’язку із чим для утворення робочого апарату було збільшено граничну чисельність працівників центрального апарату відомства на 35 одиниць.

На цей робочий апарат покладено завдання з координації наших правоохоронних органів, а також взаємодії з генеральним секретаріатом Інтерполу та відповідними органами держав – членів. Аби забезпечити це, Національне центральне бюро Інтерполу:

• надсилає партнерам запити про злочини і злочинців, розшукуваних осіб, предмети, документи, нагляд за особами, які підозрюються у скоєнні злочинів тощо;
• приймає і контролює реалізацію аналогічних запитів з-за кордону;
• проводить для іноземних правоохоронців оперативно-розшукові заходи в Україні;
• повідомляє центр та партнерів про затриманих іноземців та злочини, скоєні ними,
• формує за результатами своєї роботи банки даних, подає звіти до Генерального секретаріату Інтерполу.

З щорічних звітів про результати діяльності Національного центрального бюро, які подаються головою Нацполіції щороку, можна скласти уявлення, як все це працює на практиці і якими є показники діяльності НЦБ Інтерполу. Відповідні скан-копії за 2014 – 2021 роки були надані у відповіді на запит Департаментом міжнародного поліцейського Національної поліції України.

Мовою цифр

Згідно із цими документами, інтенсивність роботи українських правоохоронців по лінії міжнародної кримінальної поліції є дуже високою. При цьому виконання завдань за увесь цей час залишається на паритетних засадах. Так, наприклад, у 2021 році НЦБ Інтерполу було опрацьовано 81.251 звернення (понад двістізапитів на день), у тому числі:

• 45.192 – від правоохоронних органів України та
• 36.059 – правоохоронних органів іноземних держав.

Географію співробітництва характеризується стабільністю. За критерієм кількості опрацьованих документів найбільша співпраця протягом останніх восьми років відбувалась з РФ, Польщею, Чехією, Німеччиною та Молдовою. Для порівняння: 6338 документів від РФ за 2021 рік проти 3061 від Польщі, яка посідає друге місце.

Що ж стосується напрямів співробітництва, то ключовими є:

- встановлення місцезнаходження осіб, які розшукуються, з метою їх затримання та подальшої видачі (екстрадиції), а також інших осіб чи об’єктів;

- надання чи отримання інформації, що стосується розслідування злочинів, кримінального минулого або злочинної діяльності громадян або запобігання злочинним проявам;

- ідентифікація осіб чи невпізнаних трупів;

- проведення криміналістичних досліджень;

- надання чи отримання інформації з питань публічної безпеки і порядку;

- ідентифікація загроз, організованих груп та злочинних організацій, тенденцій розвитку злочинності.

Найбільш поширеними злочинами, стосовно яких у 2021 році йшов обмін інформацією в українському НЦБ, є:

• шахрайства – 5461 (у тому числі: отримано від правоохоронних органів іноземних держав – 3153, від правоохоронних органів України – 1733);
• розшук транспортних засобів – 4902 (2270 та 2562 відповідно);
• грабежі та крадіжки – 4751 (2521 та 1828);
• вбивства – 2804 (1362 та 1302).

Нейтралітет з особливостями

Очевидно на час повномасштабної війни цифри суттєво зміняться. І не в кращий бік. Оцінити сьогоднішні тенденції буде цікаво після появи чергового звіту у наступному році.

Слід зазначити, що 10 березня 2022 року Генеральний секретаріат Інтерполу оприлюднив заяву у зв'язку з конфліктом в Україні:

«Для запобігання будь-якому потенційному зловживанню каналами Інтерполу з метою переслідування осіб, які беруть участь у конфлікті в Україні або за його межами, Генеральний секретар запровадив посилені заходи нагляду та моніторингу щодо Росії, і це рішення було схвалено Виконавчим комітетом.

З цього моменту дифузії (запити) більше не можуть надсилатися безпосередньо НЦБ Москви до країн-членів. НЦБ Москви тепер має надсилати всі дифузії до Генерального секретаріату для перевірки на відповідність Правилам Інтерполу. Лише у випадку, якщо дифузія буде визнана такою, що відповідає вимогам, Генеральний секретаріат буде розповсюджувати її країнам-членам Інтерполу».

Попри формальне продовження співпраці, РФ була фактично уражена в правах щодо такої співпраці у межах Інтерпол, який неодноразово звертав увагу на зловживання, які допускались цією країною.