З 2015 року судом розглядалась справа про поділ майна подружжя. За тривалий розгляд справи в суді, помер відповідач по справі – чоловік. Оскільки останній залишив на випадок своєї смерті заповіт, який склав на користь однієї з доньок, суд залучив останню у якості правонаступника по справі, та продовжив розгляд справи.
Судом першої інстанції було встановлено, що майно поділу не підлягає, та є особистою власністю померлого чоловіка.
В той же час між доньками померлого тривають спадкові спори, зокрема щодо визнання заповіту недійсним.
Тому звичайно, для реєстрації спадкового майна, донькам потрібно було звернутись до нотаріуса та в порядку спадкування в рамках спадкової справи отримати свідоцтва про право на спадщину.
Однак, не погодившись з рішенням про поділ майна, дружина звернулась з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд задовольняючи скаргу частково, визнав право власності на спірне майно відразу за спадкоємицею (правонаступником по справі), що дало останній можливість зареєструвати право власності на майно в обхід усталеної процедури спадкування.
Не погодившись з рішенням апеляційного суду, який вочевидь вийшов за межі позовних вимог, інша донька, звернулась до суду з касаційною скаргою, вважаючи, що постанова апеляційного суду порушує її майнові права як іншого спадкоємця.
Верховний Суд погодився з доводами особи, яка подала касаційну скаргу, зробивши висновки, що питання оформлення спадщини після смерті чоловіка виходить за межі розглядуваної справи та може бути вирішено у встановленому законом нотаріальному порядку, а у разі спору - в суді.
В апеляційній скарзі дружини відсутнє посилання на необхідність зазначення в резолютивній частині рішення районного суду про правонаступництво доньки прав та обов`язків померлого батька.
Ухваливши оскаржувану постанову, апеляційний суд належним чином не обґрунтував вихід за межі апеляційної скарги та не врахував, що рішення суду першої інстанції правонаступником в апеляційному порядку не оскаржувалось, а визнання судовим рішенням в справі про поділ майна подружжя права власності на спірне майно безпосередньо за однією із спадкоємців призведе до вирішення спору між спадкоємцями чоловіка, який у розглядуваній справі не розглядався та не вирішувався.
Крім цього, Верховний Суд, зазначив, що є помилковим і висновок суду першої інстанції про визнання права власності на майно за чоловіком, оскільки визнання за померлими права власності не узгоджується із положеннями статей 4, 46, 47 ЦПК України, а такі особи не мають цивільної процесуальної правосуб`єктності на час вирішення спору.
Зазначені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18) та від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження /№ 61-43734св18).
За обставин розглядуваної справи, встановивши, що особа померла, а вимоги щодо вирішення спадкового спору у розглядуваній справі не заявлялись та не вирішувались, суди мали констатувати, що спірне майно є особистою приватною власністю чоловіка, а не визнавати за ним або за одним із його спадкоємців право власності на це майно.
Таким чином, Верховний Суд, вказав, що реєстрація майна за одним з спадкоємців відбулась з порушенням закону, а відтак правонаступник у справі про поділ майна може отримати спадщину виключно в рамках спадкової справи у нотаріуса або ж в порядку вирішення спадкового спору в суді.
Детальніше з текстом Постанови ВС можна ознайомитись за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/97598451
