Зменшений обсяг обов’язків слідчий суддя обґрунтував наявністю тільки двох ризиків: «переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженню».
Наразі, з огляду на мовчазну згоду сторони обвинувачення у підозрюваного є лише обов’язки, зазначені у п.1,3,4 ч.7. ст. 42 КПК:
Підозрюваний, обвинувачений зобов’язаний:
1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб;
3) підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;
4) надавати достовірну інформацію представнику персоналу органу пробації, необхідну для підготовки досудової доповіді.
Мовчазна згода з припиненням обов’язків підозрюваного: «утриматись від спілкування із свідками …. та особами, які можуть бути допитані в якості свідків у вказаному кримінальному провадженні ... – щодо обставин цього кримінального провадження» - є доказом факту нівелювання ризика «незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженню».
Мовчазна згода з припиненням обов’язків підозрюваного:
- Не відлучатися із … без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- Повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- Здати на зберігання до Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в’їзд до України;
є доказом факту нівелювання ризика «переховуватися від органів досудового розслідування».
З огляду на те, що згідно з ст.2 КПК України: «завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура», а не стягнення коштів застави до державного бюджету. Мовчазна згода на припинення обов’язків підозрюваного свідчить про те, що наразі сторона обвинувачення не бачить ризиків, що підозрюваний не буде виконувати решту обов’язків покладених на нього ч.7. ст. 42 КПК. Обов'язок доказування існування ризиків покладається саме на сторону обвинувачення і ні в якому разі не на підозрюваного. Протилежна точка зору суперечить принципам кримінального процесу і кримінальному законодавству взагалі. Сторона обвинувачення, на наш погляд, з огляду на мовчазну згоду з припиненням обов’язків підозрюваного, не довела існування таких ризиків. Мовчазна згода з припиненням обов’язків підозрюваного свідчить про припинення існування ризиків, але не є обов’язком скасувати заставу. У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 ЄСПЛ зазначив, що «гарантії передбачені в п.3 ст.5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. При цьому ЄСПЛ також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою».
Згідно з ч.5 ст.182 КПК: «У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно». В даному КП мовчазна згода з припиненням обов’язків покладених на підозрюваного - дані про припинення дії обов’язків підозрюваного, які є доказом в кримінальному проваджені та підтверджують нівелювання ризиків того, що підозрюваний не буде виконувати решту обов’язків покладених на нього ч.7. ст. 42 КПК. Тобто неможливо казати, що: «…застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою … покладених на неї обов’язків…», так як ризиків цього не бачить навіть сторона обвинувачення. З цього випливає неможливість застосування до підозрюваного саме цього абзацу з ч.5 ст.182 КПК. Захист вважає, що в даному КП розраховуючи розмір застави підозрюваному слідчий суддя повинен виходити з п.3 ч.5 ст. 182 КПК: «щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб».
