Ч.2. чт.233 визначає що розуміється під житлом та іншім володінням особи. Перейдемо до ч3. ст.233. Перше речення: «Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення». Тобто в цих невідкладних випадках слідчий (дізнавач, прокурор) може увійти (проникнути) до житла та скористатися усіма своїми правами, які в нього є на загально-доступній території, наприклад затримати особу в порядку ст.208 КПК. Друге речення ч.3 ст.233 КПК: «У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку». В цьому реченні безпосередньо вказується, що після проникнення, можливого затримання, або інших дій, які не потребують ухвали слідчого судді, прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором звертаються з клопотанням про проведення обшуку. Не проводять обшук після проникнення, а саме звертаються за ухвалою слідчого судді. Якщо замислитися над змістом ч.3 ст.233 КПК, то такий висновок стане зрозумілим і з духу норми. Після проникнення до житла правоохоронець зрозуміло нівелює невідкладність такого проникнення. Якщо проникнення було викликано врятуванням життя людей та майна, то він першим ділом рятує людей та майно. Якщо проникнення було викликано безпосереднім переслідуванням осіб, то він першим ділом затримує їх. Після чого невідкладність зникає і за погодженням з прокурором, прокурор (слідчий, дізнавач) невідкладно звертається до слідчого судді з клопотанням про проведення обшуку. Третє речення ч.3 ст.233 КПК: «Слідчий суддя розглядає таке клопотання згідно з вимогами статті 234 цього Кодексу, перевіряючи, крім іншого, чи дійсно були наявні підстави для проникнення до житла чи іншого володіння особи без ухвали слідчого судді». І знову законодавець звертає увагу, що слідчий суддя тільки розглядає клопотання про дозвіл на обшук згідно вимог ст.234, крім іншого перевіряючи підстави для проникнення до житла без ухвали слідчого судді. Більш того, дуже важливо, ст. 234 ні слова не каже про можливий обшук без ухвали слідчого судді та подальшу легалізацію такого обшуку. Ч.2 ст.234: «Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді …». Та і не зовсім зрозуміло як можливо проводити обшук та заповнювати протокол обшуку, коли це ще не обшук, та й можливо ніколи їм не стане. Якщо б законодавець мав на меті інше, то ч.3 ст.233 КПК виглядала би так: «Слідчий, дізнавач, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти (проникнути) та ОБШУКАТИ житло чи іншє володіння особи лише у невідкладних випадках…». Четверте (останнє) речення ч.3 ст.233 КПК: «Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого, дізнавача про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню в порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу». Найбільш суперечливе речення, трактування якого неможливо без детального розбору всієї ст.233 КПК, що було зроблено вище. В цьому реченні вказано на порядок дій, якщо прокурор відмовиться погодити клопотання або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук. Докази отримані внаслідок відбувшогося обшуку є недопустимими, а інформація знищується в порядку ст.255 КПК. Але тут йде мова (як випливає з норм КПК) лише про обшук, який можливо законно зробити без ухвали слідчого судді. Такі випадки є. Прокурор, слідчий, дізнавач після проникнення до житла згідно з ч.3 ст.233 може затримати особу в порядку ст.208 КПК. А ч.3 ст.208 КПК дає право на обшук затриманої особи без ухвали слідчого судді. Але тільки затриманої особи!
