І так слідча суддя як і суд повинні перевіряти достатність, належність, допустимість і достовірність доказів. Це також підтверджується саме підпунктом 10 п.1 ст. 303 КПК, де зазначена можливість оскарження: «повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу … двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину …». Законодавець не дає можливість оскаржувати зразу, а тільки після спливу двох місяців. Якби законодавець мав на меті оскарження лише процесуального порядку вручення повідомлення про підозру, він би надав таку можливість відразу. Але ж КПК чітко зазначає – не раніше двох місяців. На що законодавець відвів цей час? Саме на обґрунтування стороною обвинувачення висунутої підозри з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності. Тому теза слідчої судді про «перевірку … без оцінки інших матеріалів» хибна. Мова не йде про вирок, а лише про наявність достатніх доказів для підозри. Адже саме наявними доказами підозра була обґрунтована. А посилання слідчої судді на ст. 370 КПК не зрозуміло взагалі. Зміст цієї норми взагалі не має відношення до тези судді. Тім більше суддя забуває п. 18 частини першої ст. 3 КПК слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні…». «Необхідно лише розмежувати – які докази може оцінити слідчий суддя, а які потребують ретельного дослідження підчас судового слідства. Відповідь зрозуміло проста. Слідчий суддя може оцінити ті доказі, які очевидно порушують належність, допустимість, достовірність, а в сукупності – достатність. (Доцільно в цьому контексті згадати рішення ЄСПЛ «Кресс проти Франції» від 07.06.2021. «Кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представляти свою позицію за таких обставин, які не ставлять сторону в істотно невигідне щодо протилежної стороні становище»). І якщо в решті решт сторона обвинувачення не спромоглася за два місяці зібрати достатніх доказів, то скасувати повідомлення про підозру. Скажімо ст. Стаття 87 КПК «Недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини». Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду. Підпункт 3 п.2 ст. 87 КПК визнає недопустимими докази якщо відбулося «порушення права особи на захист». В даному випадку Заява особи зі зміненими даними Особа 1 від Дата 1 про вчинення злочину та Протокол допиту тієї ж особи від Дата 1 стали підставою внесення до ЄРДР кримінального провадження НОМЕР від ДАТА 1 та початку досудового розслідування. Але в протоколі допиту свідка ОСОБА 1 відсутній підпис в графі «Згода давати покази без адвоката», що порушує як раз підпункт 3 п.2 ст. 87 КПК. З огляду на це реєстрація КП, матеріали НСРД та інші зібрані докази згідно принципу плодів отруйного дерева є недопустимими, причому це очевидно і мало бути встановлено саме слідчим суддею. Тільки цього факту, на погляд захисту, достатньо щоб переконатися в відсутності наявності достатніх доказів та скасувати повідомлення про підозру.
