Прогалини в Кримінально процесуальному кодексі, особливо в частині досудового слідства, обґрунтованості підозри, створюють для сторони захисту ризики нівелювання професії адвоката.
Сьогодні сторона захисту отримавши ухвалу слідчого судді вимушена констатувати розбіжності в тлумаченні правових норм, нівелювання прямих норм КПК.
Ухвалою слідчого судді ВАКС від … у справі … відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваного ….. – адвоката …. на повідомлення про підозру.
В оскаржуваній ухвали слідча суддя аргументуючи свою позицію приводить такі твердження:
«Разом з цим, стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри». Для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, яке лише об’єктивно зв’язують підозрюваного з певнім кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри.
У зв’язку з цим слідчий суддя під час розгляду скарги вирішує питання про доведеність тих обставин, на які посилається сторона захисту у скарзі, та чи можуть бути такі обставини підставою для висновку про недостатність доказів для повідомлення про підозру …. у вчиненні злочину.
У той же час, намагаючись звести межі перевірки оскаржуваного повідомлення про підозру лише до оцінки слідчим суддею того, що докази, якими обґрунтоване повідомлення про підозру, зібрані у спосіб, що суперечить вимогам закону, та містять ознаки провокативної, штучно створеної версії подій, яких насправді не було, виключно на підставі повідомлення про підозру та частини матеріалів кримінального провадження, без оцінки інших матеріалів, сторона захисту фактично ставить питання про здійснення такої перевірки поза межами компетенції слідчого судді та всупереч вимогам ст. 370 КПК Україні.
Так, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозрі з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, якій здійснюється слідчим суддею в порядку п.10 ч.1 ст.303 КПК Україні на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскілки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх достатності та допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особи про підозру неможливій.
Відповідно до ст. 89 КПК Україні, визнання доказів недопустимими належіть виключно до компетенції суду під час судового розгляду. На стадії досудового розслідування слідчий суддя може оціните лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих. (п.3 ч.1 ст. 276 КПК України)».
Раніше слідча суддя обґрунтовувала ці абзаци посиланням на рішення ЄСПЛ. Але ці рішення або не містили посилання на вказані терміни та виводи, або взагалі суддя посилалася на неіснуюче рішення ЄСПЛ. Слід зазначити, що сторона захисту вважає ці абзаци хибними, тобто такими, що не відповідають суті та змісту національного законодавства, Конвенції та рішенням ЄСПЛ. Більш того, практику ЄСПЛ не можна використовувати проти підозрюваного/обвинуваченого. Саме це випливає з рішення Верховного Суду колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі 607/14707/17 провадження 51-2604 км 19 : «Доводи прокурора в касаційний скарзі про необхідність застосування практики ЄСПЛ є важливим аспектом захисту прав людини, але в даному кримінальному проваджені зазначена в касаційній скарзі практика ЄСПЛ буде використовуватися не на користь засудженого, що може становити ризики для справедливості кримінального провадження в частині дотримання закону при отриманні доказів».
Далі. П.3 ч.1 ст.276 КПК України потребує «наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення». (КПК жодного разу не згадує стандарт «достатніх підстав (доказів) для підозри» і стандарт «обґрунтованої підозри»).
Що таке достатність доказів?
