В сучасній Україні професія юриста досі залишається однією з найпопулярніших спеціальностей. І це не дивно, адже наше повсякденне життя регулюється масштабною законодавчою базою. Проте, не дивлячись на таку популярність, успішний фахівець не може не володіти широким спектром професійних навичок. Образ сучасного юриста змінюється одночасно з стрімким розвитком світу, а тому існує необхідність постійного самовдосконалення. Активне розповсюдження цифрових технологій трансформує більшість сфер нашого життя і професія юриста не може залишатися осторонь. Хороший юрист повинен мати навички аналітичної роботи, вміти грамотно розставляти пріоритети та взаємодіяти з різними людьми. Список необхідних для успішного юриста навичок є невичерпним, адже окрім досконалого знання законодавства, необхідно вправно комбінувати у собі багато корисних навичок.
Тож якими здібностями повинен володіти успішний юрист у 21 столітті?
Професійне мислення
Найбільш яскравим і чітким показником професійності юриста є розвинене професійне мислення. Висококваліфікований юрист здатний мислити логічно, тобто осмислювати факти за допомогою чітких юридичних понять, конструкцій та, зокрема, давати правильну юридичну оцінку таким фактам.
У професійному мисленні юриста встановлюється зв’язок між діяльністю та метою, здійснюється перенесення юридичних знань з однієї ситуації на іншу. Уміння юридично мислити означає цілеспрямовано оперувати поняттями в умовах виниклої юридично-значимої практичної задачі.
Етичні якості
Сьогодні серед найважливіших професійних якостей юриста розглядаються не тільки професійні знання, вміння та навички, а й етичні якості. Дослідження показують, що професійний рівень юристів багато в чому визначається саме розвитком моральних установок та загальним рівнем культурної вихованості.
Перш з все, моральні якості юриста слід розглядати у взаємозв’язку з етичними категоріями, що лежать в основі будь-яких моральних властивостей людини. Дані категорії вбирають у себе зміст усіх норм моральної поведінки та найповніше розкривають моральні вимоги до особистості.
Найбільш загальні етичні категорії – це добро та зло. Добро розуміється і як характеристика моральності того чи іншого вчинку, і як сукупність всього, що відповідає нормам моралі. Зло узагальнює все, що суперечить нормам моралі, протистоїть добру та викликає громадське засудження. У юридичній практиці вкрай важливе уміння розрізняти ці категорії і бути готовим до неухильної боротьби зі злом у всіх його проявах.
Безумовна моральна вимога до юриста – справедливість, що передбачає здатність встановлювати належний стан речей, правильне співвідношення між діями та наслідками. Справедливість – один із основоположних принципів права, нерозривно пов’язаний із принципами законності і рівності усіх перед законом та судом.
Юристу необхідно мати розвинене почуття обов’язку, що виражає розуміння відповідальності перед окремими індивідами, державою та суспільством в цілому, а також здатність усвідомлено виконувати ці обов’язки відповідно до вимог закону та моралі.
Ще одна важлива якість для юриста – це гуманність. Вона проявляється у дбайливому ставленні до людини, у повазі до її честі та гідності. У практичній діяльності слідчий, прокурор або суддя часто повинні приймати жорсткі рішення, які можуть здатися негуманними. Проте, гуманізм не передбачає невиправданої поблажливості до злочинців. Навпаки, справжній гуманізм вимагає непримиренності до правопорушників та не може суперечити інтересам інших людей та суспільства загалом. Але при цьому, навість особи, що порушили закон, не заслуговують бездушності та зневаги.
Юрист повинен бути сумлінним, керуватися совістю при оцінці своїх дій. Совість виступає у якості внутрішнього цензора, що спонукає творити добро. Вона не дозволяє порушувати закон, моральні норми і проявляти недбалість при виконанні своїх обов’язків навіть без зовнішнього контролю.
Вищеперелічені якості походять із категорій етики, а тому можуть бути оцінені як базові для юриста. Проте, з точки зору етики важливе значення мають й інші властивості особистості правозахисника.
Серед них – почуття такту, що виражається у емоційному співпереживанню учасникам виникаючих правовідносин. Саме на основі почуття такту визначається міра належного та допустимого у своїх вчинках. Такт юриста проявляється в уважному ставленні до особи співрозмовника, умінні коректно уникнути питань, які можуть стати причиною незручності та негативних емоцій співрозмовника. Юрист повинен керуватися почуттям такту і у повсякденному службовому спілкуванні (при прийомі відвідувачів, участі у засіданнях та нарадах, спілкуванні з керівником та колегами),та в умовах екстремальних ситуацій (під час обшуку, затримання, тощо). Важливим є прояв поваги, що передбачає шанобливе ставлення до співрозмовника, яке базується на визнанні його гідності, а також стриманості в словах та манерах.
