1. Механізми захисту прав людини в умовах COVID-19
Але впадати в розпач також не слід. Незважаючи на продовження систематичного і незаконного обмеження прав людей, більшість судів встають на сторону закону. Відповідно до ст. 7 КАС України, ст. 10 ЦПК України, ст. 11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції як норми прямої дії.
Так, Корольовський районний суд м. Житомира, розглядаючи справу про перебування особи в період карантину без засобів індивідуального захисту у громадському транспорті, чим порушено вимоги п.1, п.10 Постанови КМУ №641 від 22.07.2020 р. та вчинено адміністративне порушення, що передбачене ст. 44-3 КУпАП (справа №296/9104/20 від 27.01.2021), наголосив, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина є можливим у випадках, визначених Конституцією України та прийшов до висновку, що Постанови Кабінету Міністрів України про встановлення карантину обмежують конституційні права і свободи громадянина, що суперечить статтям 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України, а тому такий нормативно правовий акт у частині відповідних обмежень не підлягає застосуванню судом при вирішенні справи про адміністративне правопорушення. Тому, на думку суду, порушення особою правил карантину, які встановлені не у конституційний спосіб, не є підставою адміністративною відповідальності. Враховуючи ці обставини, суд вирішив, що таке провадження підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного порушення.
Більшість випадків притягнення до відповідальності за статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазвичай закінчуються закриттям провадження у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, поверненням матеріалів на доопрацювання, або звільненням від адміністративної відповідальності.
Проте, щоб якісно захиститися у суді, необхідно чітко володіти усіма способами захисту, наданими нам чинним законодавством. По-перше, слід зазначити, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення мають обов’язково зазначатися конкретні норми права у порушенні яких вас підозрюють із посиланням на нормативно-правовий документ. Відсутність такого посилання буде свідчити про відсутність ознак адміністративного правопорушення. По-друге, посилання у протоколі про адміністративне правопорушення, наприклад на Постанову, також свідчить про відсутність ознак правопорушення, адже такий документ не є актом законодавства у розумінні Конституції України.
Так, постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 листопада 2020 року у справі №680/775/20 було закрите провадження та скасоване рішення суду першої інстанції про притягнення особи до відповідальності передбаченої ст. 44-3 КУпАП, де суд першої інстанції посилався на постанову Головного санітарного лікаря. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на відсутність адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 44-3 КУпАП, за порушення вимог, викладених у постанові Головного санітарного лікаря, яка не є актом законодавства, а лише нормативним положенням, яким встановлюються правила щодо карантину людей, санітарно-гігієнічні, санітарно-протиепідемічні правила і норми.
Аналізуючи судову практику, варто сказати, що у більшості випадків притягнення судами до відповідальності та накладання штрафів, причиною слугують необдумані дії громадян, які самі визнають свою провину проханнями звільнити від відповідальності, поясненнями причин своїх порушень, тощо. Отже, належна підготовка та фокус на кожному з етапів практично нівелює шанс притягнення вас до відповідальності.
2. Міжнародний досвід
Права людини опинилися під загрозою у багатьох країнах світу і це питання потребує особливої уваги. Вагомими є підстави побоюватися, що обмеження після пандемії ще довго не будуть зніматися, особливо в країнах, де питання прав людини було критичним ще до початку коронавірусу. Варто зазначити, що усі кризові заходи повинні завжди перевірятися щодо їх відповідності трьом основним принципам прав людини – універсальності, невід’ємності та неподільності. Та чи так це на практиці?
Правозахисна організація Amnesty International звертає увагу на доволі небезпечну тенденцію. За даними організації, уряди багатьох країн, зокрема Східної Європи, використовують пандемію як підставу для обмеження прав та свобод людини. Дії влади багатьох країн сприяли тому, що регіональні та міжнародні інститути, що займаються захистом прав людини, втрачали авторитет, тоді як уряди цих країн послідовно обмежували права громадян на свободу слова та зборів, а також їх соціальні та економічні права.
