Чинним законодавством України передбачена можливість розірвання шлюбу судом в порядку:
окремого провадження (на підставі спільної заяви подружжя, які мають неповнолітніх дітей);
позовного провадження (на підставі позову про розірвання шлюбу, поданого одним з подружжя).
Для того, щоб суд міг розглянути справу про розірвання шлюбу в окремому провадженні, мають бути наявні такі умови:
подружжя має спільне бажання розірвати шлюб, яке виражається в поданій до суду відповідній спільній заяві;
між подружжям вирішені всі питання, пов’язані з місцем проживання дітей, забезпеченням умов їхнього життя, а також їх вихованням;
після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права жодного з подружжя, а також права дітей.
Подружжя має право подати письмовий договір, в якому передбачити з ким буде проживати дитина, яку участь у забезпеченні умов життя дитини братиме той з батьків, хто проживатиме окремо, умови здійснення ним права на виховання дитини.
Подружжя зобов’язане укласти нотаріально посвідчену угоду про сплату аліментів на утримання дитини, детально прописавши розмір аліментів та порядок їх сплати. При невиконанні умов договору, аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса (постанова пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11).
Отже, в даному випадку визначальним для прийняття судом рішення про розірвання шлюбу є спільна згода подружжя та нотаріально посвідчений договір про утримання неповнолітніх дітей. Справа в порядку окремого провадження розглядається без з’ясування причин розірвання шлюбу та надання строку на примирення.
Якщо при реєстрації шлюбу особа змінила своє прізвище, вона має право залишити змінене прізвище, або відновити дошлюбне прізвище. Про це у заяві зазначається окремою вимогою.
Зазвичай, розірвання шлюбу через суд здійснюється коли чоловік та дружина не досягнули згоди про розірвання шлюбу та у них є спільні неповнолітні діти.
У такому випадку необхідно звертатися до суду за місцем реєстрації чи проживання відповідача.
Позови про розірвання шлюбу в Україні можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров’я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства визначається ухвалою Верховного Суду у тому разі, якщо обидві сторони проживають за межами України (ухвала Верховного Суду від 06.09.2018 року у справі №755/8272/18).
При вирішенні питання щодо розірвання шлюбу з іноземцем, застосовується колізійна прив’язка до закону того суду, що передбачає застосування законодавства держави, суд якої вирішує справу про розірвання шлюбу, за умови постійного проживання хоча б одного з подружжя на території цієї держави (постанова Верховного Суду від 24.07.2020 року у справі №357/12676/18).
Як в порядку окремого провадження, так і позовного в суд необхідно подати:
1. заяву (позовну заяву) про розірвання шлюбу;
2. оригінал квитанції про сплату судового збору;
При подачі до суду позовної заяви про розірвання шлюбу, сплаті підлягає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день написання статті становить 908 грн. При подачі спільної зави про розірвання шлюбу в порядку окремого провадження, сплаті підлягає 0,2 відсотки розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що станом на день написання статті становить 454 грн.;
3. свідоцтво про шлюб;
4. копію свідоцтва про народження дитини;
5. копію паспорта та ідентифікаційного коду;
6. копію заяви (позовної заяви) про розірвання шлюбу з копіями доданих до неї документів.
Цивільний процесуальний кодекс України, не містить чіткого переліку доказів, які потрібно додати до заяви про розірвання шлюбу. Згідно ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Виходить, що для розірвання шлюбу до суду треба надати докази на підтвердження осіб сторін, наявності дитини та факту реєстрації шлюбу. Тобто в кожному окремому випадку може бути свій перелік доказів.
