Вдумливий кролик на пагорбі сидить.
Видно звідти пампу і жаб'ячий брід.
Але буря все одно вдарить!
Ф. Іскандер
Фазіль Іскандер у своєму безсмертному творі «Кролики і удави» ділив суспільство кроликів на 3 групи: допущені до столу, ті, що прагнуть бути допущеними до столу, і рядові. Такий поділ властивий, у першу чергу, тоталітарному суспільству, де відчутний успіх у житті може бути виражений виключно в русі від «рядового» до «допущеного до столу». В теорії при багаторічному існуванні демократичних інститутів такий розподіл не зовсім коректний, оскільки у «допущених до столу» — виконавчої та законодавчої влади тощо — немає тих преференцій, заради яких варто було б рватися до влади за всяку ціну. Але більшості країн на світовій мапі до такої демократії ще ой як далеко.
Зарплата будь-якого міністра КМУ приблизно дорівнює зарплаті звичайного співробітника юридичної фірми, але бажаючих бути міністрами незрівнянно більше. Чому ж так? Адже відповідальність набагато серйозніша, а ще є ненормований робочий день, електронні декларації та інші незручності високого статусу. Думаю, відповідь очевидна. І поки ми будемо лицемірити, самі будучи частиною суспільства, така система житиме і процвітатиме. В кінцевому підсумку в українських реаліях тільки влада або близькість до неї дозволяють отримати і зберегти в подальшому практично гігантські статки. Тому закон виживання найсильніших (Герберт Спенсер, Чарльз Дарвін) є, був і буде єдиною спрямовуючою силою у нашій країні.
Потрапивши в коло обраних, «кролик» відразу позбавляється всіх раніше звичних труднощів і злигоднів. Його стіл повний, його захищають усі силові структури, а лікують кращі лікарі. Будь-які перешкоди на шляху, як з’ясовується, можна прибрати звичайним телефонним дзвінком по спецзв’язку. При всій роз’єднаності «допущені до столу» об’єднані найсильнішим взаємозв’язком, а саме бажанням і далі залишатися в прямому доступі до ситного обіду.
«Ті, що прагнуть бути допущеними» в наших реаліях — це перманентно змінювана опозиція (в особі її лідерів, зрозуміло). Вони сидять так високо, що бачать, як королівський кухар готує делікатеси і подає їх у святковому оздобленні. Вони чують запахи, і шлунковий сік рясно виділяється в їх порожні шлунки. Рано чи пізно їм вдається прорватися до влади, виштовхнувши завсідників на другі ролі. І тут найголовніше — не допустити помилки «попередників». Ті занадто розслабилися на Олімпі і навіть підгодовували опозицію, мріючи створити кишенькові армії й партії, якими марили за частку малу повноправно управляти.
Але боги повалені, і нові володарі ширяють понад хмарами. Незважаючи на радість «рядових кроликів», нові «допущені до столу» прекрасно усвідомлюють, що на одній цій радості далеко не заїдеш. Скоро кролики прийдуть до палацу і знову будуть стукати порожніми мисками. Тоді «ті, що прагнуть бути допущеними», вони ж колишні володарі, зметуть «допущених» від столу всерйоз і надовго.
І тут старий мудрий кролик Стармуд (Іскандер) подає прекрасну ідею про люстрацію. Вона здатна разом заборонити колишнім «допущеним до столу» претендувати на повернення до повних тарілок, і в очах «рядових кроликів» це прекрасне видовище, здатне тривалий час пояснювати відсутність хліба. Ідея здавалася настільки прекрасною, що її без тривалих дебатів почали втілювати в життя.
Та як не сумно, на місця, що звільнили «ті, що прагнуть», тут-таки полізли молоді та ранні з числа «рядових кроликів». Відчайдушні — жах, голодні й чіпкі. Взагалі беззаконня! Це не на жарт стурбувало «допущених». Викликали вони, зрозуміло, Стармуда і надавали йому по перше число. А потім (таємно, звичайно) прийняли рішення колишніх «допущених» пробачити всякими хитрими прийомами та вивертами і в ряди «тих, що прагнуть» перевести. Вже краще хай вони, ніж відчайдухи нові. А щоб серед «рядових» невдоволення не спостерігалося, було вирішено (не без Стармуда, зрозуміло) в число люстрованих включити більше всяких «рядових кроликів», щоб ідею не паплюжити. І їм уже, ясна річ, ніякої пощади!
