Так, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть фінансову відповідальність у вигляді штрафу за наступні порушення: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків; вчинення зазначеного вище порушення повторно протягом двох років з дня виявлення порушення; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов’язків, передбачених законами України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію; недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні; вчинення дій зазначених вище при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому частини другої згаданої статті; порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим – восьмим частини другої цієї статті; вчинення зазначеного вище порушення повторно протягом року з дня виявлення порушення.
При цьому, до юридичних і фізичних осіб, що застосовують спрощену систему оподаткування, так званих «єдинників» І-ІІІ групи за неоформлених працівників, зарплату «в конвертах», за недотримання гарантій та пільг мобілізованим працівникам, строковикам, у разі вчинення вперше таких порушень, застосовується замість штрафу попередження.
За грубе порушення законодавства про працю, грубе порушення угоди про працю, за невиплату заробітної плати передбачено кримінальну відповідальність Кримінальним кодексом України (далі – КК України).
Так, згідно з КК України, кримінальна відповідальність настає: за незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи у зв’язку з повідомленням ним як викривачем про вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також інше грубе порушення законодавства про працю; ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або щодо неповнолітнього, вагітної жінки, одинокого батька, матері або особи, яка їх замінює і виховує дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю; грубе порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, а також окремим громадянином або уповноваженою ними особою шляхом обману чи зловживання довірою або примусом до виконання роботи, не обумовленої угодою; ті самі дії, вчинені стосовно громадянина, з яким укладена угода щодо його роботи за межами України; безпідставну невиплату заробітної плати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності; те саме діяння, якщо воно було вчинене внаслідок нецільового використання коштів, призначених для виплати заробітної плати.
Кримінальне провадження розпочинається слідчим, прокурором на підставі заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Зокрема, підставою для здійснення досудового розслідування можуть бути дані акта перевірки Держпраці, заяви працівників про порушення їх трудових прав службовою особою підприємства, установи, організації.
Рішення про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності приймає суд.
За вчинення кримінального правопорушення до винної особи може бути застосовано покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, виправних робіт, арешту, обмеження та позбавлення.
На завершення зазначу, що, не зважаючи на наявність різної за видами юридичної відповідальності за порушення трудового законодавства, в сучасних умовах роботодавці все частіше вдаються до відвертих, грубих порушень трудових прав працівників.
Як працівники, так і службові особи підприємств, установ, організацій за захистом своїх порушених трудових прав вимушені звертатися до суду.
Однак, захистити трудові права в Україні не тільки складно, але іноді і неможливо.
Тому, не знайшовши захисту в національному суді, вважаючи порушеними їх права, передбачені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, особи звертаються до Європейського суду з прав людини.
Козятник Людмила Григорівна
Юрист ЮК АМБЕР
Адвокат, магістр права
