31 березня 2020 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення", який набирає чинності з 1 липня 2021 року. З внесенням цього законопроєкту до зали Верховної Ради України, суспільство розділилось на за і проти прийняття даного Закону. Тож розглянемо основні його плюси та мінуси.
Так, з прийняттям цього Закону, в Україні нарешті запрацює ринок землі, який дозволить власникам повноцінно розпоряджатися своїми земельними ділянками, з урахуванням обмежень встановлених даним Законом, що є беззаперечним плюсом в його прийнятті, оскільки тривале існування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення, фактично обмежувало власників в праві розпоряджатися своєю приватною власністю.
Також, законодавець встановив ряд обмежень, які унеможливлюють сконцентрувати велику кількість земельних ділянок сільськогосподарського призначення в "руках" однієї особи. Даним Законом передбачено, що фізична або юридична особа не може мати у своїй власності більше десяти тисячі гектарів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Однак, на мою думку, законодавцем не достатньо чітко було врегульовано питання щодо граничної площі земель сільськогосподарського призначення для юридичних осіб, що в подальшому може створити певні зловживання та надати можливість сконцентрувати в "руках" однієї юридичної особи більше десяти тисячі гектарів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що є беззаперечним мінусом даного Закону, в нинішній редакції.
Так, відповідно до запропонованої редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення", загальна площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи (крім банків) не може перевищувати загальної площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які можуть перебувати у власності усіх її учасників (членів, акціонерів), але не більше десяти тисяч гектарів. При цьому, якщо громадянину належить право власності на частку у статутному (складеному) капіталі, у пайовому фонді юридичної особи або на лише окремі акції, паї, для цілей цієї статті вважається, що такому громадянину, крім земельних ділянок, що належать йому на праві власності, також належить право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею, що дорівнює площі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власності юридичної особи, учасником (членом, акціонером) якої він є, помноженої на розмір частки такого громадянина, вираженої у відсотках, у статутному (складеному) капіталі, пайовому фонді цієї юридичної особи.
Однак, юридична особа може сконцентрувати в своїх "руках" земельні ділянки сільськогосподарського призначення не тільки за рахунок своїх учасників-фізичних осіб, які набули у власність землі сільськогосподарського призначення, як це передбачено в прийнятому Законі, але й за рахунок пов’язаних осіб з учасниками юридичної особи, або ж підставних фізичних осіб.
Так, отримавши у власність земельну ділянку сільськогосподарського призначення, прийнятий Закон не забороняє передати її в управління юридичної особи, де вигодонабувачем може бути, як учасник цієї юридичної особи, або ж інша, визначена у договорі особа, зокрема її бенефіціар.
Відповідно до частини п’ятої статті 1033 Цивільного кодексу України, управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління.
Отже, передавши земельну ділянку в управління юридичної особи, в розумінні Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення", юридична особа не буде її власником, однак фактично, матиме можливість розпоряджатися та користуватися нею, і обмеження встановлені Законом про ринок землі щодо граничної площі земель сільськогосподарського призначення для юридичних осіб, на неї не поширюватимуться.
Відтак, прийнятий 31 березня 2020 року Закон про ринок землі потребує доопрацювання, оскільки в нинішній редакції, як це було описано вище, юридична особа не позбавлена можливості сконцентрувати в своїх "руках" більше десяти тисячі гектарів земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
