Аналіз чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності дає підстави констатувати його обмеженість зокрема у питанні регулювання та захисту авторського права і суміжних прав, не дивлячись на те, що більшою мірою воно відповідає міжнародним стандартам (зокрема, Конвенції про заснування Всесвітньої Організації Інтелектуальної власності від 14.07.1967, Всесвітній (Женевській) Конвенції про авторське право від 06.09.1952 та ін.).
Виникненню цивільних прав та обов'язків як для творців об'єкту права інтелектуальної власності, так і інших осіб сприяють результати інтелектуальної, творчої діяльності. Правом інтелектуальної власності, згідно зі ст. 418 Цивільного кодексу України, є право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом. Виходячи із гарантій здійснення права власності, право інтелектуальної власності є непорушним. Забороняється позбавлення права інтелектуальної власності чи встановлення обмежень у його здійсненні, за виключенням випадків, передбачених Конституцією та законами України.
На нормативному рівні визначені різноманітні форми, засоби та способи захисту особистих немайнових та майнових прав інтелектуальної власності. Порушення прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет класифікують за об'єктами, право власності на які найчастіше порушується. Зокрема, виокремлюють порушення авторських та суміжних прав, порушення прав на торговельні марки (знаки для товарів і послуг) та комерційні фірмові найменування, порушення прав на промисловий зразок.
Розглянемо детальніше першу категорію об'єктів. Відповідно до статті 51 Закону України "Про авторське право і суміжні права" захист особистих немайнових і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав (далі - суб'єктів авторського права) здійснюється в порядку, встановленому адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. Таким чином, вжиття заходів щодо вирішення спорів про порушення авторського права і суміжних прав відбувається у позасудовому та судовому порядку. Причому позасудовий порядок захисту авторського права і суміжних прав є необов'язковим.
Відповідно до статті 432 ЦКУ кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. Судовий орган за наслідками розгляду справи може постановити рішення, зокрема, про: застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів (пункт 1 частини 2 статті 432 ЦКУ); застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності; опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення (пункт 6 частини 2 статті 432 ЦКУ).
У випадку порушення будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, що входить до визначеного статтею 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" переліку, недотримання передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використання творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створення загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права вони мають право звертатися в установленому порядку до суду.
Згідно з частиною першою статті 52¹ Закону України "Про авторське право і суміжні права", що визначає порядок припинення порушень авторського права і (або) суміжних прав з використанням мережі Інтернет, у випадку порушення будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, вчиненого з використанням мережі Інтернет, суб'єкт авторського права має право звернутися до власника веб-сайту та (або) веб-сторінки, на якому (якій) розміщена або в іншій спосіб використана відповідна електронна (цифрова) інформація, із заявою про припинення порушення. Порядок захисту авторського права і (або) суміжних прав, визначений цією статтею є позасудовим; способи захисту, строки реагування осіб, до яких було надіслано заяву, застосовуються до відносин, пов'язаних з використанням аудіовізуальних творів, музичних творів, комп'ютерних програм, відеограм, фонограм, передач (програм) організацій мовлення. Встановлюється вимога до власників веб-сайтів повідомляти свої контактні дані для оперативного зв'язку з ними. У частині сьомій статті 52¹ Закону України "Про авторське право і суміжні права" вказується, що суб'єкт авторського права у визначених випадках має право звернутися безпосередньо до постачальника послуг хостингу, який надає послуги і (або) ресурси для розміщення відповідного веб-сайту, із заявою про припинення порушення, допущеного власником веб-сайту.
Тарас Літавський,
юрист ЮК АМБЕР
