Не дивлячись на те, що процес адаптації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС відбувається з 2016 року, лише в останні два роки є помітними кроки у напрямку удосконалення правового забезпечення права інтелектуальної власності в Україні. Однак у 2020 році Українська держава знову опинилася у списку країн, які порушують права інтелектуальної власності та тим самим завдають шкоди економічним інтересам ЄС[1].
Інтелектуальна власність не лише в Україні має значні проблеми з правовим регулюванням та охороною. А питання захисту інтелектуальної власності в мережі Інтернет взагалі набуває глобального виміру. Характеристика доктринальних підходів до визначення проблем у сфері охорони та захисту прав інтелектуальної власності в Інтернеті дає можливість виокремити особливості загроз для об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема: 1) Інтернет є загальнодоступним інформаційним простором, що не має єдиного централізованого управління, єдиного власника та відокремленого майна; 2) у мережі Інтернет розміщуються ті об'єкти права інтелектуальної власності, що можуть бути представлені виключно в цифровій формі; 3) використання об'єктів права інтелектуальної власності через мережу Інтернет має транскордонний характер, а тому реалізація норм національного законодавства у цій сфері у разі необхідності захисту порушених прав є складним та іноді неможливим з практичної точки зору; 4) складність контролю за копіюванням та використанням об'єкта права інтелектуальної власності у мережі Інтернет і проблематичність доказування факту їх порушення (у т.ч. через те, що інформація в мережі з'являється, змінюється, видаляється у короткі проміжки часу).
[1]Report on the protection and enforcement of intellectual property rights in third countries. Commission Staff working document/ Brussels, 8.1.2020. URL: http: trade.ec.europa.eu (date of abuse 25.05.2020).
Тарас Літавський,
юрист ЮК Амбер
