Розвиток енергетики у ХХ столітті став основою швидкого розвитку економіки країн й підвищення якості життя людей. І до сьогодні, запорукою економічного успіху будь-якої держави та будь-якої галузі в ній є стан розвитку енергетики.
З урахуванням того, що основу нашої електроенергетичної галузі на даний час складає атомна енергетика та теплова енергетика фахівці досить скептично оцінюють її майбутнє, оскільки термін експлуатації більшої частини існуючих атомних енергоблоків продовжувалось уже двічі (третій раз неможливо), а існуючі ТЕС експлуатуються вже понад 70 років, є морально застарілими, їхня модернізація потребує значних фінансових затрат та і паливо для них стає неконкурентним із-за його вартості та способів добування і транспортування.
Поряд з цим, Україна однією з перших країн приєдналась до Паризької кліматичної угоди, головною метою якої є недопущення зростання глобальної середньої температури більше 2°C відносно показників до початку промислової революції, коли людство почало спалювати величезну кількість викопного палива. Утримання глобального потепління на рівні 2°C потребує зменшення викидів парникових газів у атмосферу до нульового рівня впродовж другої половини ХХІ століття.
Таким чином, перед Україною стало безпрецедентне за масштабами і складністю завдання — переведення енергетики на якісно нову модель розвитку.
З урахуванням географічного розташування України виходом став активний розвиток відновлювальної енергетики, де особлива роль відведена енергії сонця та вітру. До речі, за підрахунками фахівців, за потенціалом можливості розвитку відновлювальної енергетики Україна друга у Європі після Великої Британії.
Заради справедливості, навіть пересічні громадяни, подорожуючи теренами нашої країни відзначають, що за останні роки значно збільшилась кількість вітрових та сонячних електростанцій, які ввійшли у повсякденний побут і не викликають шаленого здивування, як це було років п’ять-сім тому. Потужним поштовхом у розвитку цієї галузі стало встановлення «зеленого» тарифу на електроенергію з відновлювальних джерел, який зафіксовано в часі та прив’язано до курсу Євро.
Проте, знаходиться багато скептиків, що говорять про економічні прорахунки, а саме спорудження об'єктів з найдорожчою у Європі електроенергією, щоб потім їх відключати, та ще й виплачувати «зеленим» компенсації. Цілком закономірно, що подібні цінові перекоси викликали хвилю громадського неприйняття «зеленої» енергетики.
Насправді модель розвитку відновлювальної енергетики у нашій країні не відрізняється від моделей розвитку в інших країнах. Цілком закономірно, що вітряні та сонячні станції відрізняються вкрай нестабільним виробленням електрики із-за природніх процесів. Стає зрозумілим, що відновлювану енергетику можна ефективно розвивати тільки в комплексі зі збалансованим і оптимальним розвитком енергосистеми в цілому.
Як на мій погляд досить ефективною моделлю є запровадження водневої енергетики. Основна ідея полягає у тому, що енергія сонця та вітру повинна використовуватись для виробництва і зберігання водню на ті періоди, коли відновлювальні джерела не в змозі її виробляти в достатній кількості. У так звані пікові години починає діяти воднева платформа, яка балансує енергосистему, і тим самим перетворює змінні джерела енергії на постійні. Не вдаючись до хімічних та фізичних процесів можливо констатувати те, що перевагою водню є його екологічність, адже в результаті його генерації утворюється звичайна вода, яку можна використовувати в господарських цілях та навіть пити. Не дарма водневу енергетику відносять до зеленої, відновлюваної та соціально відповідальної. Насправді ж її можна вважати так званим новим енергетичним кругообігом води в природі: з води у енергію і знову до води. Окрім цього, розвиток цієї технології фактично дорівнює розвитку абсолютно нової галузі в економіці країни, що безумовно є великим знаком «+».
Нажаль в Україні на даний час відсутня Державна стратегія розвитку енергетики, питання «водневої» енергетики законодавчо не врегульоване. За оцінками спеціалістів, для того щоб розпочати цей процес на початковому етапі необхідно внести зміни щонайменше до 6 законів, на основі яких функціонує енергетична галузь, розробити та затвердити відповідні нормативно-правові акти, підготувати зміни та доповнення принаймі до 50 технічних регламентів і нормативів.
На даний час освоєння потенціалу водневої енергетики на світовому рівні тільки починається. Тому Україна досі має відносно рівні стартові умови з іншими країнами. Дуже важливо аби процеси впровадження новітніх технологій відновлювальної енергетики відбувалися якомога динамічніше, аби потенціал нашої країни швидко перетворився на якісний результат. Сподіваюсь, що чиновницький апарат, який буде долучений до реалізації зазначених проектів, зробить вірні висновки з попередніх етапів розвитку енергетичної галузі, що дозволить Україні увійти до нового покоління розвинених високотехнологічних країн.
