Відповідно до статтею 243 ГК УРСР (діючою на момент виникнення спірних правовідносин) за договором дарування одна сторона передає іншій стороні майно у власність і він вважається ув'язненим з моменту передачі майна обдарованому.
Оскільки головним елементом угоди є вільне волевиявлення і його відповідність внутрішній волі сторін, спрямованій на настання певних наслідків, то основним юридичним фактомякий підлягає встановленню судами, являється дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору дарування і з'ясування питання про те, чи не укладена ця угода з метою приховати іншу угоду і яке саме.
Згідно статті 243 ГК УРСР договір дарування є безвідплатним. Встановлення будь-якого взаємного зобов'язання обдарованого позбавляє дарування ознаки безвоздмезности, а отже, перетворює на будь-який інший відшкодувальний договір.
Така правова позиція була висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 грудня 2016 року у справі № 6-167цс16 по позову про виселення і по зустрічному позову про визнання недійсним договори дарування квартири.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
