Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 12 жовтня 2016 року розглянув справу № 6-2225цс16 за позовом власниці об'єкту недижимости про визнання припиненим права постійного користування земельною ділянкою і визнанні права користування земельною ділянкою.
При розгляді була сформульована наступна правова позиція.
По сенсу статті 377 ГК до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни його цільового призначення, в розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, і на частину земельної ділянки, яка потрібна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій в користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, і частиною ділянки, яка потрібна для їх обслуговування.
Згідно із статтею 120 ЗК (у редакції, діючій на момент виникнення спірних правовідносин) під час переходу права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або його частину може виникати на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
При відчуженні будівель і споруд, розташованих на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з угодою оренди земельної ділянки.
У разі переходу права власності додому або його частина від однієї особи до іншого за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких він належав попередньому власникові.
Під час переходу права власності на будівлю і споруду до декількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно долям осіб у вартості будівлі і споруди, якщо інше не передбачене в договорі відчуження будівлі і споруди.
Під час переходу права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля або споруда.
Вказана норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. По цій нормі визначення правового режиму земельної ділянки знаходиться в прямій залежності від права власності на будівлю і споруду, і передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових стосунків, що виникають при укладенні угод з придбання права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства стосунків під час переходу прав на земельну ділянку у разі придбання права власності на нерухомість.
При цьому, застосовуючи положення статті 120 ЗК у поєднанні з нормою статті 125 ЗК слід виходити з того, що у разі переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило торкається і випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, проте земельна ділянка раніше набула ознак об'єкту права власності.
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
