Верховний Суд України на засіданні Судової алаты у цивільних справах 11 листопада 2015 року розглянув справу № 6-342цс15 по суперечці між колишніми дружинами про стягнення засобів від продажу автомобіля згідно з невиконаною світовою угодою.
При розгляді була сформульована наступна правова позиція. Відповідно до частин першої, четвертої, п'ятої статті 175 Цивільного процесуального кодексу світова угода полягає сторонами з метою врегулювання суперечки на основі взаємних поступок і може торкатися лише прав і обов'язків сторін і предмета позову. У разі укладення сторонами світової угоди суд виносить визначення про припинення провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд по клопотанню сторін може винести визначення про визнання світової угоди.
Визначення суду про визнання світової угоди є старанним документом і підлягає виконанню державною старанною службою тільки у разі, якщо це визначення відповідає вимогам, передбаченим статтею 18 Закону "Про старанне виробництво".
Системний аналіз частин першої, четвертої, п'ятої статті 175 ГПК, пункту 2 частини другої статті 17, статті 18, пункту 6 частин першої статті 26 Закону "Про старанне виробництво" показав, що у разі невиконання однієї із сторін зобов'язань за умовами світової угоди, інша сторона угоди може звернутися в державну старанну службу для примусового виконання рішення суду про затвердження світової угоди, якщо ця постанова відповідає вимогам статті 18 закон "про старанний виробництво", але інший сторона угода також не позбавлений можливість звернувся до суду з позов про примушування до виконання світовий угода. При цьому звернення зацікавленої особи до суду з вказаним позовом без попереднього отримання постанови державного виконавця про відмову у відкритті старанного виробництва не є основою для відмови в задоволенні такого позову.
Для застосування передбаченого пунктом 2 частини першої статті 205 ГПК основи припинення провадження у справі потрібна наявність одночасно трьох складових, а саме тотожних сторін суперечки, тотожного предмета позову, тотожною підстави позову.
Зміна хоч би однієї з приведених складових не перешкоджає зацікавленим особам звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду основи закривати провадження у справі.
Спірні правовідносини в цій справі є похідними від правовідносин у справі, в якому постановлено визначення про визнання світової угоди, але вони не є тотожними у зв'язку з відсутністю однієї із складових, необхідних для застосування пункту 2 частини першої статті 205 ГПК, а саме тотожної основи позову. У цій справі основою позову є невиконання стороною однієї з умов світової угоди в частині зобов'язання відповідача передати частину коштів від продажу автомобіля позивачеві. У справі, в якій прийняте определние про визнання світової угоди, основою позову була необхідність розподілу майна подружжя.
Апеляційний суд, не перевіривши відповідність определния вимогам, закріпленим в статті 18 Закону "Про старанне виробництво", прийшов до передчасного висновку про необхідність звернення позивача в державну старанну службу по примусовому виконанню рішення суду про визнання світової угоди, помилково вважав, що позивач повинен звернутися в державну старанну службу, а не до суду, і не врахував відсутність тотожних підстав позову у справі, що переглядалася, і у справі, в якому прийнято рішення про визнання світової угоди і помилково на підставі пункт 2 частина перший стаття 205 ГПК закрив виробництво. Суд касаційної інстанції вказані порушення апеляційним судом норм процесуального права не усунув
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
