Андрію Йосиповичу, професія юриста є однією з тих, що потребують надзвичайно високої віддачі. Розкажіть, які життєві фактори вплинули на Ваш вибір спеціальності.
- Відповідей на це запитання в мене декілька. Ще під час навчання в середній школі одним з улюблених предметів для мене була історія, але більшою мірою історія саме державотворчого напрямку. Вона дуже близька до юриспруденції, особливо до конституційного права і теорії держави та права. Це й зумовило моє бажання здобути професію юриста. Друга причина досить банальна. Я вступив на юридичний факультет у 19 років. До цього два роки намагався вступити на факультет іноземних мов, але безрезультатно. Після цього я вирішив, що, можливо, юриспруденція ближча мені, а вивчати мови можна паралельно з основною спеціальністю. На сьогодні, відверто кажучи, про це не шкодую, а навпаки, задоволений тим, що обрав професію, яка мені до душі.
Ви отримали значний досвід роботи в ЦВК. Починаючи кар'єру членом Комісії в 2004 році, Ви «доросли» до заступника голови ЦВК. Що змінилося за цей період у Вашій роботі і діяльності самої Комісії?
- І справді вже пішов десятий рік моїх повноважень як члена ЦВК. Тричі мене призначали на цю посаду: 19 лютого і 8 грудня 2004 року, а також 1 червня 2007 року. За цей досить тривалий період мені вдалося попрацювати з трьома головами ЦВК: Сергієм Ківаловим, Ярославом Давидовичем і Володимиром Шаповалом. У кожного з них були певні стилі керівництва Комісією, але не треба забувати, що ЦВК - це колегіальний орган. Посаду голови ЦВК можна назвати «перший серед рівних», зважаючи на те, що це особа, яка має лише один голос при прийнятті рішень ЦВК. Правова природа повноважень Комісії як колегіального органу впливає на саму її роботу. Основну позицію ЦВК визначає не окремий член, який займає адміністративну посаду, а більшість.
Щодо моєї кар'єри, то зазначу наступне. До 2007 року (до призначення заступником голови Комісії) мої обов'язки переважно стосувалися проведення передвиборчої агітації, в тому числі з використанням засобів масової інформації. З 2007 року, працюючи на посаді одного із заступників голови ЦВК, до сфери моєї компетенції належить методологічне забезпечення роботи виборчих комісій, а також діяльності редакційної колегії, зокрема видання вісника ЦВК, а також питання автогосподарства і соціально-побутового забезпечення діяльності Комісії тощо.
Зазначу, що одним із важливих моментів є закріплення членів ЦВК за певними регіонами України, що визначається відповідною постановою комісії. Кожен із 14 членів ЦВК є куратором окремих регіонів держави. До 2007 року я був куратором трьох регіонів України: Львівської, Волинської і Тернопільської областей, а після 2007 р. - міста Києва і Житомирської області.
Яка методологія визначення регіонів, за які відповідає окремий член ЦВК?
- Як правило, це відбувається за пропозицією голови Комісії, яка потім погоджується постановою на засіданні ЦВК. Усі 27 регіонів України (24 області, АРК, міста Київ і Севастополь) закріплені за певним членом Комісії, за винятком голови ЦВК, який не є відповідальним за якийсь окремо взятий регіон України.
Саме голова ЦВК здійснює розподіл повноважень між заступниками?
- Що стосується таких функціональних моментів, то є постанова ЦВК, якою встановлено обсяг функціональних обов'язків кожного з членів ЦВК, у тому числі й тих, які займають адміністративні посади в Комісії. Мої повноваження як члена ЦВК безпосередньо виписані в постанові, а всі питання, що стосуються заміщення посади голови ЦВК у кожному окремому випадку, визначаються виключно розпорядженням голови ЦВК.
Як публічна особистість Ви стали відомим після відмови підписувати протокол ЦВК за підсумками президентських виборів у 2004 р. На думку багатьох експертів, саме цей крок став поштовхом до початку Помаранчевої революції. Але при зміні «помаранчевої» влади Вам вдалося зберегти свою посаду і навіть отримати підвищення. Чим це зумовлено?
- Спершу я хотів би звернути увагу на те, яким чином формувався склад ЦВК у 2007 році під час тодішньої затяжної політичної кризи. Не буду приховувати, що в той момент склад ЦВК був поділений відповідно до квот представників тогочасних коаліції й опозиції. Одним із моментів політичної домовленості був і принцип заміщення посад голови ЦВК та його заступників. У підсумку з числа представників парламентської опозиції моя кандидатура була запропонована на посаду заступника голови ЦВК.
Як правило, діяльність ЦВК сприймається громадянами тільки через призму її участі у виборчому процесі. Чим займається Комісія за відсутності виборів?
- Нагадаю, що згідно з нормами Закону «Про Центральну виборчу комісію» на ЦВК покладається надзвичайно широкий обсяг повноважень, серед яких, зокрема, організація виборів (як парламентських, так і президентських) та всеукраїнських референдумів. При цьому сам процес організації виборчого процесу містить багато елементів.
Не треба забувати, що ЦВК є розпорядником Державного реєстру виборців, який є своєрідним живим організмом і щоденно оновлюється, наприклад, у зв'язку з набуттям громадянами України виборчого права з досягненням 18-річного віку чи його втратою внаслідок смерті особи.
Ще одне важливе повноваження ЦВК - право подавати законодавчі пропозиції до парламенту щодо регулювання питань виборчого процесу і проведення референдуму. Проте ЦВК не є суб'єктом права законодавчої ініціативи у ВР і тому наші пропозиції не обов'язкові для розгляду самим парламентом.
Крім того, Комісія здійснює міжнародне співробітництво з виборчими комісіями інших країн, вивчаючи їх досвід і намагаючись брати найкорисніше для України.
Не так давно відбулися парламентські вибори. Під час їх проведення виникали певні правові проблеми. Які дії на сьогодні вчиняються Комісією, щоб провести повторні вибори в тих округах, де вони були скасовані?
- Справді ЦВК своєю постановою від 5 листопада 2012 року визначила, що на п'яти виборчих округах неможливо достовірно встановити результати виборів і визначити переможця. У цій ситуації ЦВК необхідно прийняти рішення: або визнати переможцями виборів кандидатів, щодо перемоги яких є серйозні сумніви, або перейти до статусу tabula rasa і спробувати з чистого листа запустити новий виборчий процес.
Чому зараз ЦВК не приймає рішення про проведення повторних виборів? Безумовно, за Законом «Про вибори народних депутатів» повноваження і компетенція щодо призначення повторних виборів є виключною прерогативою єдиного органу - ЦВК. Однак у Законі досить чітко виписано лише три підстави для проведення повторних виборів, жодна з яких не підлягає застосуванню у вказаній ситуації. Будь-якої четвертої підстави в Законі «Про вибори народних депутатів» на сьогодні немає. ЦВК звернулася до ВР як до законодавчого органу з проханням врегулювати це питання в правовій площині, прийнявши, наприклад, як виняток, окремий законодавчий акт щодо проведення повторних виборів на цих п'яти мажоритарних округах. Такий Закон, у свою чергу, став би обов'язковою умовою для призначення повторних виборів. Саме відсутність відповідної нормативної бази гальмує проведення повторних виборів у зазначених округах.
За дотриманням виборчого законодавства «стежило» безліч камер відеоспостереження, розташованих на кожній виборчій дільниці. Чи планує ЦВК у подальшому використовувати їх у процесі виборів і де на сьогодні вони знаходяться?
- Відзначу, що жодного разу не був прихильником ідеї відеоспостереження на парламентських виборах. Разом із тим є окреме політичне рішення ВР, яке ЦВК мала виконувати. Після закінчення виборчого процесу Комісія за відповідними актами передала ці відеокамери на збереження до облдержадміністрацій. За приблизними підрахунками на таке відеоспостереження з бюджету було виділено близько 1 млрд. грн. Як їх планують використовувати в подальшому, нам не відомо. На сьогодні жодної такої камери на збереженні в ЦВК немає.
Нещодавно Вищий адмінсуд прийняв рішення щодо позбавлення депутатських мандатів двох народних депутатів Балоги і Домбровського, мотивуючи це порушенням виборчого процесу при їх обранні. Наскільки таке судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, на Вашу думку, і як ЦВК буде діяти в подальшому в цій ситуації?
- Деякі юристи і політологи намагаються цю ситуацію прив'язати до подій президентських виборів 2004 р. або факту невстановлення результатів виборів на п'яти округах під час парламентських виборів 2012 року. Хочу наголосити, що ці три ситуації суттєво відрізняються. Так, ні в ситуації «другого туру» в 2004-му, ні в ситуації з т. зв. «проблемними» округами в 2012-му кандидати не набули представницького мандату, бо не складали присягу.
Ситуація з постановами ВАСУ стосовно Павла Балоги і Олександра Домбровського є діаметрально протилежною. Їх обох було визнано обраними народними депутатами України, про що засвідчено в протоколі ЦВК. Далі Комісія зареєструвала їх обраними нардепами, оскільки не було жодних перешкод для набуття ними такого мандату. Статті 172, 179 Кодексу адміністративного судочинства не передбачають можливості продовження чи поновлення 5-денного строку звернення до суду в частині обрання народних депутатів, тобто дій ЦВК.
При цьому ВАСУ прийняв до свого провадження відповідний позов і, крім того, ухвалив рішення по суті, незважаючи на те, що депутати набули своїх повноважень і минули будь-які процесуальні строки звернення до суду. Що стосується 11 округу у м. Вінниця, то вже було рішення ВАСУ, яким поставлено крапку в спорах щодо цього округу. На сьогодні ми маємо насправді дуже цікаву картину: є два абсолютно протилежні рішення ВАСУ. Як з цієї колізії виходити? Чим у такій ситуації має керуватися юрист: нормами закону чи діаметрально протилежними судовими рішеннями? Такого вибору в юриста не повинно бути апріорі. Судове рішення має ґрунтуватися на законі.
Пам'ятаєте, в одному з пунктів резолютивної частини постанови ВАСУ міститься приблизно таке формулювання: «зобов'язати ЦВК вжити заходів щодо проведення повторних виборів в 11 і 71 округах… відповідно до Закону «Про вибори народних депутатів України». А як ми уже сьогодні говорили, в Законі є лише три підстави для призначення повторних виборів, тому жодної четвертої підстави як член ЦВК і юрист я не можу вигадати.
Як далі буде розвиватися ситуація з постановою ВАСУ стосовно П. Балоги і О. Домбровського, поки що рано говорити.
На Вашу думку, чи може це рішення стати предметом розгляду в Європейському суді з прав людини?
- Цього не виключаю. Відверто кажучи, мені б не хотілося, щоб державу Україну знову визнали порушником взятих на себе зобов'язань, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основних свобод 1950 року. Адже кожне таке рішення Європейського суду не прикрашає нашу країну.
На сьогодні актуальним залишається питання можливості проведення повторних виборів у п'яти мажоритарних округах. Як Ви вважаєте, нинішня виборча система прийнятна в українських реаліях чи її потрібно міняти?
-Я вважаю, що саме пропорційна виборча система є найбільш прозорою та ефективною для України 2013 року з огляду на дуже багато чинників. Але за якою саме пропорційною системою обирати - це теж дилема. Напевно, не за тією, що застосовувалася на парламентських виборах України в 2006 і в 2007 роках з використанням «закритих партійних списків». Така пропорційна система серед існуючих є однією з найгірших.
На мою думку, можна було б застосувати ту виборчу систему, яка є в проекті Виборчого кодексу, що свого часу напрацювала парламентська робоча група під керівництвом народного депутата Юрія Ключковського. У проекті запропоновано систему з відкритими регіональними списками, тобто виборець голосує не лише за партію, а й за кандидатів. При цьому має бути прив'язка депутатів до відповідного регіону.
Яка на сьогодні доля цього Виборчого кодексу і які перспективи його прийняття?
- Відзначу, що проект Виборчого кодексу готувався робочою групою за активної підтримки Європейського Союзу та Єврокомісії. Тому невипадково серед багатьох пунктів вимог ЄС щодо підписання угоди про асоціацію з Україною є прийняття Виборчого кодексу. Думаю, що на сьогодні Україні в цьому питанні необхідно виходити на фінішну пряму, адже кодекс фактично готовий на 95 %. Зараз справа за політиками.
Які дії сьогодні здійснюються Комісією щодо процедури проведення виборів мера Києва?
- ЦВК готова вжити всіх залежних від неї заходів для того, щоб вибори в Києві відбулися: і київського міського голови, і депутатів Київської міської ради. Але виключне право призначати вибори до ОМС належить Верховній Раді України. Це припис ст. 85 Конституції України. Як тільки парламент визначиться з датою виборів, ЦВК надасть фінансове обґрунтування змін до бюджету, необхідних із метою проведення таких виборів. Головне, щоб таке рішення було прийняте на основі консенсусу всіма п'ятьма парламентськими фракціями.
Наприкінці 2012 року було прийнято Закон «Про референдум», а на початку лютого 2013 р. ЦВК затвердила форми для проведення референдуму. З чим це пов'язано?
- Насправді у деяких ЗМІ я інколи зустрічаю перекручення існуючої ситуації: начебто ЦВК кудись поспішає, затверджуючи такі форми, бо хоче провести якийсь референдум. Закон про референдум передбачає повноваження, а відтак обов'язок ЦВК затвердити ряд документів на виконання норм, наприклад форми подання про призначення референдуму, посвідчення для ініціативної групи тощо. На сьогодні ще не всі документи прийняті, оскільки частина з них перебуває на доопрацюванні, але до кінця травня всі документи будуть затверджені. Якщо проводитиметься всеукраїнський референдум із певного питання, то ЦВК матиме повний арсенал документів для реалізації положень Закону.
Які складнощі, на Вашу думку, можуть виникнути під час проведення президентських виборів-2015?
- Відверто кажучи, я би застеріг політиків від спроби скасувати загальні вибори Президента України. Стаття 22 Конституції чітко передбачає, що при прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі існуючого обсягу виборчого права. Якщо передати таке право парламенту чи іншому органу, це означатиме лише одне - посягання на виборчі права громадян України.
Крім того, чинний Закон «Про вибори Президента України» треба буде уважно переглянути передусім на предмет його відповідності міжнародним стандартам. Беручи до уваги той момент, що в Україні, як правило, відбувається повторне голосування на виборах Президента, процес формування виборчих комісій був би найбільш прийнятним за формулою 50 % на 50 %, щоб ні в кого не виникло сумнівів і нарікань на виборчий процес і відповідно визнання виборів як в Україні, так і за її межами. Такими чином, слід звернути увагу на два моменти: главу держави повинен обирати народ, а підхід до формування виборчих комісій має бути «правильним».
Зараз юридичні фірми у своїй діяльності починають розвивати практику виборчого права. Як Ви вважаєте, чи має вона перспективи в Україні?
- Те, що з'являється все більше юристів, які спеціалізуються на питаннях виборчого права, є позитивним явищем. Такі моменти не тільки підвищують рівень правової культури громадян, але й дозволяють професійно підходити до складання виборчої документації, у тому числі й тієї, яка потрапляє до ЦВК.
Беседовала Оксана Ижак, журналист сайта ЮРЛИГА.
