Весь период своей независимости Украина находится в состоянии реформ. В частности, сколько раз не проводилась в нашей стране судебная реформа, столько раз она оказывалась незаконченной и все время продлевалась либо начиналась заново. На сегодня уже можно сделать вывод, что в Украине так и не смогли провести эффективную судебную реформу и построить такую судебную систему, которая бы могла на надлежащем уровне защитить интересы как рядового гражданина, так и иностранного инвестора, решившегося вложить деньги в экономику нашей страны. За последние годы в Украине работало несколько иностранных проектов, направленных на проведение реформ в судебной системе и обеспечение прозрачности украинского судопроизводства. В частности, сегодня работает проект Европейского Союза «Поддержка реформ в сфере юстиции в Украине», главным экспертом которого является профессор Виргилиус Валанциус (рrof. dr. Virgilijus Valanсius). Г-н Валанциус любезно согласился ответить ЮРЛИГЕ на ряд вопросов относительно эффективности реформ и люстрации судейского корпуса (публикуется на языке оригинала).
Професоре Валанциус, виходячи з досвіду реформування судових систем в європейських країнах, що потрібно, щоб реформа стала успішною?
- Я беру участь у різних міжнародних заходах з 1999 року. Як член Консультативної Ради Європейських Суддів (КРЄС, організації в рамках Ради Європи), інших міжнародних та європейських організацій я був задіяний у розробці європейських стандартів, їх запровадженні в різних країнах, а також у подібних європейських проектах (зокрема, у проекті Східного партнерства за участю Азербайджану, Вірменії, Грузії, Молдови та України). Крім того, я долучався до судових реформ у балканських та інших країнах.
Необхідно знати - ідеальної судової системи в світі не існує. Є, однак, європейські та міжнародні стандарти, яких демократичні держави намагаються дотримуватися.
Які, на Вашу думку, методи боротьби з корупцією стануть ефективними для України?
- Досвід інших країн показує, що найбільш ефективним інструментом у боротьбі з корупцією є прозорість. Ніхто не винайшов кращої «зброї» для цього поширеного явища. ЗМІ як сторожовий пес повинні стежити за тим, що відбувається навколо. Деякі НУО відіграють значну роль. Звичайно, також необхідно створити адекватну законодавчу базу. З іншого боку, можна прийняти досконалі закони, але якщо вони не працюватимуть у реальному житті, прогресу не буде. Антикорупційні заходи мають охоплювати весь сектор державного управління. Політики не повинні залишатися за межами цього процесу. Навпаки, вони як демократично обрані представники народу зобов'язані продемонструвати широкому загалу своїми діями (а не тільки декларувати) нульову терпимість до корупції на політичному та виконавчому рівнях. Без керівництва політичної еліти досягнути відчутних результатів буде набагато важче.
Які підходи і принципи Ви можете порекомендувати для проведення ефективної люстрації суддів в Україні?
- Наразі в Україні дуже унікальна ситуація. Її не слід порівнювати з досвідом інших європейських країн, які пройшли через процес перевірки. Люстрація суддів, співробітників правоохоронних органів, державних службовців та ін., як правило, пов'язана із загальною зміною політичного режиму (наприклад, від соціалістичної до ринкової економіки тощо). Тому я був би дуже обережний із терміном «люстрація» тут, в Україні. Коректніше було б назвати це оцінюванням та перевіркою певних категорій осіб.
Що стосується суддів, відверто кажучи, не зрозуміло, чому перевірка (або як часто кажуть, люстрація) спрямована тільки на них. Цей процес не повинен виглядати так, ніби перевірка використовується тільки як інструмент для помсти. На мій погляд, це питання набагато складніше. У разі якщо перевірка співробітників правоохоронних органів, прокурорів, суддів і взагалі, підкреслюю, державних службовців таки відбудеться, необхідно взяти до уваги деякі основні питання.
Не можна покращити минуле. Слід зосередитися на майбутньому. З таким підходом є значно більше шансів для досягнення позитивних результатів. Я хотів би звернути Вашу увагу на просту істину, закріплену в прислів'ї: сім раз відміряй, один раз відріж. Мета перевірки повинна бути чіткою і зрозумілою для всіх. По-друге, необхідно застосовувати об'єктивні критерії перевірки. Склад органу, який займатиметься перевіркою, не має викликати сумнівів. Процедури атестації повинні бути об'єктивними і прозорими. Мають бути створені процесуальні гарантії. Особа, яка бере участь, повинна мати право оскаржити рішення тощо.
На Ваш погляд, українським суддям достатньо тих гарантій їх діяльності, які передбачено чинним законодавством?
- Справді, в Україні, як і в багатьох інших європейських країнах, немає системних проблем на законодавчому рівні. Уважно прочитайте рішення ЄСПЛ «О. Волков проти України», останні висновки Венеціанської комісії - і ви побачите, що саме повинно бути покращено на конституційному і законодавчому рівнях. Проблема полягає як раз в інтерпретації і застосуванні законів. Я маю на увазі їх відповідність прийнятим міжнародним стандартам. У державах, де забезпечується верховенство права, положення закону інтерпретуються передусім з огляду на необхідність захисту прав та основних свобод людини. В Україні над цим ще треба багато працювати. Це стосується всього сектору юстиції. Такий підхід до правотлумачення та правозастосування має бути запроваджено як у міліції, прокуратурі, інших правоохоронних органах, так і в судах.
Що Ви думаєте про ефективність діючої системи судів в Україні (перша інстанція, апеляція, касація, Верховний Суд України)?
- В Європі немає аналогів, з якими можна порівняти Україну. Чотирьохрівнева судова система є занадто складною і створює багато невизначеностей, непотрібну внутрішню конкуренцію тощо. Виникає питання, чи є така система зручною для громадськості. До речі, це питання зовсім не риторичне. Чим більше судових інстанцій в країні, тим більше ризики, що будуть порушення статті 6 Європейської конвенції прав людини щодо тривалості судового розгляду. На мій погляд, слід ініціювати серйозну дискусію щодо того, що робити з вищими спеціалізованими судами та Верховним Судом. Досить складно сперечатися з твердженням, що в Україні існує система подвійної касації. Це не відповідає європейським стандартам. Для мене особисто не зрозуміло, чому розділяють окремо цивільні та господарські суди, коли характер правових спорів, які розглядаються цими судами, майже не відрізняється. У той же час адміністративні суди в правових державах відіграють дуже важливу роль і в більшості країн ЄС відокремлені від загальних (цивільних і кримінальних) судів.
Якою має бути роль Верховного Суду в системі судів держави?
- З прийняттям у липні 2010 року Закону «Про судоустрій і статус суддів» роль і повноваження Верховного Суду суттєво зменшилися. Здається, для цих змін існували зовсім неюридичні причини. Верховний Суд, як і в інших європейських країнах, повинен мати повноваження для забезпечення єдності судової практики. Верховний Суд, відповідно до заздалегідь встановлених критеріїв, має бути в змозі вирішити, яка справа є достатньо важливою для перегляду на цьому рівні. Правові питання, а не факти, що повинні бути оцінені і встановлені у перших двох інстанціях (першій та апеляційній), мають найбільш суттєве значення для верховних судів в Європі.
На Вашу думку, хто повинен притягувати суддів до відповідальності?
- Можна поставити питання, чи оптимальною є нинішня система притягнення до відповідальності, у якій деякі судді притягуються до дисциплінарної відповідальності одним органом (Вищою кваліфікаційною комісією), а інші - іншим (Вищою радою юстиції). Я підтримую таке зауваження. Над цим також слід подумати.
На мій погляд, один і той же орган не повинен розслідувати і здійснювати накладення стягнень на суддів. Це те саме, якби слідчий у кримінальній справі здійснював попереднє розслідування, а потім сам же і обирав санкції для особи, яку обвинувачує. Ці функції краще розділити. Список дисциплінарних санкцій має бути розширено з метою забезпечення більш індивідуального підходу до кожної конкретної ситуації. Я вважаю, що слід виключити так зване «порушення присяги» як підставу для звільнення суддів, що піддавалася значній критиці.
Якою Ви бачите роль голови суду і хто його має призначати?
- Голова суду є primus inter pares (перший серед рівних). Повноваження на цій посаді мають бути мінімальними. Голова суду - це насамперед суддя, який веде переговори, стежить за дотриманням правил суддівської етики, а також допомагає виробленню єдиної суддівської культури в суді. Однак у голови не повинно бути ніяких повноважень, які дозволяють йому поставити під загрозу незалежність судді. Є відомості, що в Україні, зокрема протягом останніх років, деякі з голів судів зловживали своїми повноваженнями. На мій погляд, якби голову суду обирали його колеги, було б менше можливостей для зловживання владою.
Як забезпечити добір кваліфікованих кадрів для роботи в судовій системі? Дайте рекомендації стосовно того, як повинні обиратися кандидати на посади суддів. Як зробити цю процедуру прозорою?
- Знову ж таки. Встановити об'єктивні критерії, що базуються на заслугах кандидата, забезпечити прозору процедуру відбору і дотримуватися цього на практиці. У мене викликає значні сумніви необхідність написання есе кандидатами на посаду судді і подання його Вищій раді юстиції. Загалом процес відбору і порядок призначення суддів мені видається надто складним. Я все ще чую багато скарг щодо прозорості цього процесу. Звичайно, кандидати повинні бути належним чином підготовлені. Об'єктивність та справедливість оцінювання їхніх знань не має викликати жодних сумнівів.
В одній з балканських країн я чув скарги, що якимось чином після підрахунків результатів тесту (іспиту) результати багатьох близьких родичів високопосадовців були визнані кращими. Таких ситуацій слід уникати. В іншому разі суспільство ніколи не буде переконане в прозорості відбору суддів. А це автоматично знизить рівень довіри до всієї судової системи. Необхідно забезпечити ґрунтовну підготовку початківців та постійне навчання під час перебування на посаді. Сьогодні на посади суддів в Україні можуть подаватись дуже молоді люди. Варто обговорити можливість збільшення граничного віку. Професійний і життєвий досвід не слід недооцінювати.
Ви - головний експерт проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні». Які завдання цього проекту?
- Україна обрала дуже чіткий напрямок розвитку на основі європейських цінностей. Нещодавні події продемонстрували, що суспільство в Україні віддає перевагу демократичній державі, заснованій на верховенстві права. Корупція стала синонімом зла. Проект ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні» допомагає українським органам влади в процесі покращення всього сектору юстиції (зокрема, щодо реформування міліції і системи правоохоронних органів, прокуратури, забезпечення права на захист, зміцнення незалежності судової влади). Проект також здійснює антикорупційні заходи в усьому секторі юстиції. В останні роки, щоправда, рівень суспільної довіри до державних інститутів, у тому числі і згаданих мною, суттєво знизився. Наше завдання полягає в наданні допомоги існуючим органам влади в процесі відновлення (у деяких випадках взагалі - здобуття) довіри суспільства.
Держава без справедливої та належним чином функціонуючої системи правосуддя не має майбутнього.
Беседовала Кристина Венгриняк, выпускающий редактор сайта «ЮРЛИГА»
Читайте также: «Какую судебную реформу ждут юристы?»
