Для більш суворої моделі застосуємо тут коефіцієнт Шарпа — показник ефективності інвестиційного портфеля (активу), який обчислюється як відношення середньої премії за ризик до середнього відхилення портфеля. Цей коефіцієнт, просто кажучи, рахує не прибутковість, а прибутковість з поправкою на ризик. І якщо він менший 1, ризик від вкладень перевершує плановані прибутки. А інвестори люблять рахувати. Без деталізації для оцінки ризику можна використовувати рейтинги міжнародних рейтингових агентств. Скажімо, Moody's для України ставить B3, а для Туреччини — В2. При цьому за шкалою Moody's інвестиційні рейтинги закінчуються на Ваа3, далі йдуть сміттєві Ва1, Ва2, Ва3, В1, В2, В3, Саа1 (з якого недавно піднялася Україна) і т.д.
При, здавалося б, невеликому розриві в один щабель нам його рішуче не вистачає. Наведу приклади країн з рейтингом В3 і В2. В3: Україна, Сальвадор, Гана, Монголія, Нікарагуа, Нігер, Пакистан. В2: Туреччина, Єгипет, Ямайка, Киргизстан, Танзанія. До країн з рейтингом Ваа3 (найнижчим з інвестиційних, але на 6 позицій вище за Україну) належать Угорщина, Індія, Італія, Казахстан, Португалія, Румунія.
Про Казахстан. Він на сьогодні має найбільшу економіку в Середній Азії, генеруючи 60% ВВП регіону. За оцінками Світового банку, на 2019 р. ця країна займала 42-е місце в рейтингу країн по ВВП (ПКС), 54-е — по ВВП (номінал) і 72-е — по ВВП (номінал) на душу населення. Казахстан був першою колишньою радянською республікою, яка погасила весь свій борг перед Міжнародним валютним фондом на 7 років раніше строку. Він посідав третє місце після Китаю та Катару серед 25 найбільш динамічних економік першого десятиліття XXI століття. Вступив до Світової організації торгівлі у 2015 р.
І ще пару слів з приводу Казахстану і України. Згідно міжнародних зіставлень, Україна до країн з високими доходами ніколи не належала. Разом з тим, напередодні здобуття незалежності це була міцна економіка, яка входила, за класифікацією Світового банку, у вищу підгрупу країн з середніми доходами. Так, якщо у 1990 р. середньодушові доходи у ній становили $1297, то в Україні — $1570. Причому ще у 1989-у вона перебувала у тридцятці найбільших економік світу, як, наприклад, Ірландія сьогодні. У 1990 р. ВВП України ($81,5 млрд у поточних цінах) перевершував сумарний ВВП Чехії (40,5 млрд) і Румунії (39 млрд), а також обсяги виробництва Польщі (66 млрд), Ізраїлю (59 млрд) або, наприклад, Малайзії (44 млрд), не кажучи вже про Чилі ($ 33,1 млрд).
У Казахстані в період з 1991 по 1995 р. спостерігався економічний спад. Економіка країни перебувала в умовах високої інфляції, незбалансованості доходів і витрат бюджетної системи, стійкого бюджетного дефіциту, підвищення цін на енергоносії, неконтрольованого монополізму виробників. М’яка грошово-кредитна політика плюс лібералізація цін, за якої з’явилося прагнення до підвищення цін до рівня світових, призвели до гіперінфляції, яка у 1992 р. перевищила 2500%. Країна у таких умовах потребувала вироблення жорсткої фінансової та грошово-кредитної політики, а також введення власної національної валюти. 15 листопада 1993 р. указом глави держави Н. А. Назарбаєва була введена національна валюта — тенге. Період її введення характеризувався обвальним спадом виробництва і галопуючою інфляцією. У 1993 р. середньомісячний темп інфляції склав 30,1%, спад реального ВВП — 9,2%.
У таких умовах уряд і Національний банк Казахстану визначили як першочергові завдання поступове зниження інфляції і одночасне стримування спаду виробництва. У 1995 р. в економіці країни відбулося уповільнення темпів економічного спаду і значне зниження рівня інфляції, що було досягнуто за допомогою інструментів грошово-кредитної політики. Вжиті заходи дозволили приборкати гіперінфляцію: рівень інфляції знизився з 2265% у 1993 р. до 60% в 1995. І як виглядає ситуація на день сьогоднішній!
А значить, шлях у нас один — тільки вперед, до підвищення рейтингу і довіри. Без цих складових розраховувати на приплив інвестицій не доводиться. На жаль, прийняті сьогодні владою України заходи, на мій погляд, більше спрямовані на спробу ще трішки видавити сік з вичавленого лимона. Сліпе копіювання нібито західних підходів дає зворотний результат. Скажімо, запланований обмін податковою інформацією. Коли громадянин США розуміє, що його компанії і рахунки більше не секрет для податкової служби США, він, швидше за все, перенесе бізнес у США, а не змінюватиме центр життєвих інтересів на Кіпр. Якщо ж мова йде про Україну, в аналогічному випадку ми можемо швидше підштовхнути великий бізнес до переїзду в Республіку Кіпр. Саме тому нам необхідне не сліпе копіювання, а свій шлях.
