Зауважимо, що багато провідних адвокатів не раз говорили про те, що 2021 рік стане роком розквіту практики банкрутства. Ще не закритий магазин, ще працююча фабрика, ще ... — це не ті, хто вижили, ні. Багато з них, як і наша держава, являють собою латані свити — латають дірки, зрізуючи латки в інших місцях. І крах неминучий, на жаль.
Що ж у таких умовах залишається банкам? Нагадаю, портфель NPL (необслуговуваних кредитів) на поточний момент становить близько 50%. Працювати, працювати і ще раз працювати. Частину прибутку, зрозуміло, пускати на погашення зобов’язань і резерви під NPL, частину на цифровізацію — скорочення відділень, відхід від роботи з кешем, перехід в онлайн. Але за рахунок кого? Хто той клієнт, який приносить прибуток? Зрозуміло, бізнес. Той самий бізнес, котрий має, як і наша країна, далеко не найкращу кредитну історію. Той бізнес, основна застава якого — товари в обороті. І змушені банки кредитувати саме їх, адже інших немає і не буде.
А такий клієнт вкрай чутливий до правоохоронних чудес. Скажімо, до арешту активів — складів, рахунків тощо. Місяць-другий потримай такий арешт — і немає працюючого клієнта плюс нова діра в банку. Таким же нехитрим чином з бізнесу годується держава. Блокування ПДВ-накладних, перевід компаній у ризики — це приховане запозичення у бізнесу, коли кошти у компанії є, але вони заблоковані на казначейському рахунку, і скористатися ними неможливо. Такі блокування на суму касового розриву стали плановим заняттям ДПС.
По суті, відсутні на казначейському рахунку гроші утворюються так: загальна сума недостачі ділиться по областях і офісах великих платників, і ті зобов’язані заблокувати планові суми. Тобто чим гірше справи у держави, тим більше план блокувань і тим важче залишилися на плаву. І цих клієнтів активно кредитують банки, щосили переманюючи один у одного. Тому коли НБУ рапортує про зростання прибутковості банківської системи, мимоволі хочеться плакати. Адже банк показує прибуток на момент видачі кредиту, а не на момент його повернення. У разі ж неповернення коштів банк відображає збиток. Який прихований збиток набрала банківська система знову? Адже прибутковість по кредитах — це лише різниця ставок залучення і видачі, а неповернення — втрата основної суми плюс відсотків.
Варто також згадати витрати банківської системи на комплаєнс, що останнім часом непомірно виросли. І це, на жаль, глобальні зміни. Незабаром банки на 50% будуть складатися з офіцерів комплаєнсу, що виконують політику «знай свого клієнта» або «знай клієнта свого клієнта», і цю ораву потрібно якось прогодувати. Причому завдання комплаєнсу прямо протилежні завданням бізнесу в банку: банківський бізнес клієнта залучає, а комплаєнс — виганяє. А банк має працювати і заробляти, радуючи клієнтів надійністю.
Чимало проблем міжнародникам додало згортання банками по всьому світу широкої мережі кореспондентських рахунків. Тепер зробити платіж в іноземній валюті або отримати його — ціла проблема для більшості банків України, а відповідно, і для їх клієнтів. До загальної картини апокаліпсису слід додати зростання споживчих кредитів, викликане падінням реальних доходів населення. І як ми розуміємо, ці кредити погано забезпечені.
Податки, пандемія, комплаєнс — усе це стимулює бізнес іти в повну чорнуху і готівкові розрахунки або мігрувати в інші країни. КІКи, майбутній обмін інформацією тощо стимулюють цю тенденцію. Вельми згубна річ, до речі, коли зростання депозитної бази відбувається не за рахунок зростання реальних доходів населення, а за рахунок закриття бізнесу і розміщення депозитів як єдиного джерела доходів.
Погано, коли, як у нас, більше 55% банківського сектора перебуває в руках держави. І питання не тільки в неринкових перевагах таких банків, що вбиває конкуренцію і нормальний розвиток. Погано, що ці банки стають постійним вантажем на плечах платників податків, котрі раз від разу фінансують діри в таких банках. Всього з 2009 року на рекапіталізацію, націоналізацію і порятунок держбанків витрачено понад $15 млрд! Варто згадати і про значну частину активів банків, що знаходяться в окупованому Криму або на тимчасово неконтрольованих територіях. В цілому список проблем банків, які є невід’ємною частиною держави, його економіки, можна продовжувати без кінця.
Ситуація, що склалася, згубна також тим, що підбурює бізнес і банки України боротися, як павуки у банці. Щоб вижити, і ті, й інші часто ведуть нечесну гру один з одним. Усі розуміють, що так недобре, просто не бачать іншого шляху. Реальним виходом з глухого кута були б економічні перетворення, що дозволили б бізнесу піднятися. Тоді наповниться грошима і банківська система. А без таких змін цю доповідь з дрібними правками можна буде читати на форумі через рік, два, п'ять... рівно до моменту повного фіаско.
Ханін Семен Григорович
Керуючий партнер ЮК АМБЕР
Адвокат, магістр права
