На сьогоднішній день земельні відносини в Україні, зокрема порядок регулювання виплати земельного податку регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс), а також Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Податковий кодекс).
Проте, зважаючи на те, що правовідносини виникли ще до набрання чинності Податковим кодексом, до 01.01.2011 при визначенні порядку сплати фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) платником єдиного податку земельного податку саме до 01.01.2011 необхідно керуватися наступними нормативно-правовими актами:
1. Указ Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (втратив чинність) (надалі - Указ про спрощену систему)
2. Закон України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (втратив чинність)
3. Закон України від 03.07.1992 № 2535-XII «Про плату за землю» (втратив чинність)
4. Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (втратив чинність)
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727» (втратила чинність) (надалі - Постанова № 507).
Державна податкова служба України у листі від 14.03.2012 № 7267/7/17-3217 повідомляє, що відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним.
Загальні положення щодо плати за землю є наступними.
Згідно із підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно із статтею 269 Податкового кодексу платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
У статті 270 Податкового кодексу зазначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
|
Яна Кондратюк |
Згідно із пунктом 286.1 статті 286 Податкового кодексу підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
До того ж, згідно із пунктом 287.2 статті 287 Податкового кодексу облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня.
Відповідно до пункту 286.5 стаття 286 Податкового кодексу нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 Податкового кодексу.
Розглянемо докладніше порядок регулювання виплати земельного податку ФОП платником єдиного податку до набрання чинності Податковим кодексом.
Згідно приписів Указу Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва, які сплачують єдиний податок було звільнено від сплати податку за землю.
Пунктом 6 Постанови № 507 визначено, що суб'єкт малого підприємництва звільняється від плати (податку) на землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.
Отже, законодавством України до 01.01.2011 було встановлено дві обов'язкові умови, за яких суб'єкт підприємницької діяльності не є платником плати (податку) за землю:
1. перебування на спрощеній системі оподаткування зі сплатою єдиного податку, про що отримано свідоцтво про сплату єдиного податку;
2. земельні ділянки, які є об'єктом плати за землю, використовуються для провадження підприємницької діяльності.
Також абзацом «г» пп. 1 п. 1 підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу визначено, що з 01.01.2011 до внесення змін до розділу ХІV цього Кодексу в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ про спрощену систему та абзаци 6 - 28 п. 1 ст. 14 розділу ІV Декрету про прибутковий податок застосовуються з урахуванням таких, зокрема, особливостей: платники єдиного податку не є платниками земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для провадження підприємницької діяльності.
Зазначені зміни були внесені Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 04.11.2011 № 4014-VI
Наразі підпунктом 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України зазначено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.
Таким чином, аналізуючи вищевикладені норми законодавства та судову практику, робимо висновок, що платник єдиного податку, який є власником землі або землекористувачем (не орендарем земельної ділянки), не сплачує земельний податок до бюджету лише за ті земельні ділянки, які використовуються ним у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.
У свою чергу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність
Тобто необхідно звернути увагу на те, починаючи з якої дати ФОП є платником єдиного податку та чи відповідає вказана дата даті придбання земельної ділянки, а також за якими видами діяльності ФОП перебуває на спрощеній системі оподаткування та чи відповідає використання земельної ділянки визначеній господарській діяльності.
Яна Кондратюк, юрист компанії «Олексій Пуха і Партнери»
