З огляду на останні тенденції, що відбуваються на світових енергетичних ринках, всі ми усвідомлюємо, наскільки гострими на сьогодні для нашої країни є питання забезпечення власної енергетичної безпеки, диверсифікації джерел отримання енергії, підвищення енергоефективності та енергоощадливості. Важливу роль у вирішенні цих питань займає розвиток нетрадиційних та відновлювальних джерел енергетики.
Правове регулювання цих питань в Україні здійснюється низкою регуляторних актів, до яких можна віднести як ті, що мають здебільшого декларативне та стратегічне значення (Енергетична стратегія України на період до 2030 року, Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010 - 2015 роки), так і такі, що безпосередньо встановлюють правила гри для учасників ринку. Ключовими нормативно-правовими актами в галузі альтернативної енергетики звичайно ж є «спеціальні закони», такі як Закон України «Про електроенергетику», «Про альтернативні види палива» та «Про альтернативні джерела енергії», системні кодифіковані норми права, зокрема Податковий, Господарський, Земельний та Митний кодекси України. Не менш важливу роль відіграють також постанови Кабінету Міністрів України та відомчі нормативні акти, якими врегульовано процедурні питання впровадження проектів альтернативної енергетики.
Альтернативна енергетика та «зелений» тариф
Розвиток альтернативної енергетики відноситься до інноваційної діяльності та в сучасних реаліях потребує значних вкладень. Саме тому дуже важливою є наявність спонукальних факторів, які заохочуватимуть майбутніх виробників «зеленої енергії» до виготовлення електроенергії з відновлювальних джерел енергії. Серед таких факторів на сьогодні ключовими є «зелений» тариф, податкові та митні пільги, а також державні гарантії.
«Зелений» тариф - це спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії. Альтернативними джерелами енергії, згідно з положеннями Закону України «Про альтернативні джерела енергії» № 555-IV від 20.02.2003 р., є відновлювані джерела енергії, до яких належить енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксівний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів.
Величина «зеленого» тарифу для кожного суб'єкта господарювання встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), у відповідності до конкретного виду джерела альтернативної енергії, з якого вироблено таку електричну енергію, його потужності та розміру коефіцієнта «зеленого» тарифу, передбаченого ст. 17 1 Закону України «Про електроенергетику». Порядок встановлення «зеленого» тарифу визначено постановою НКРЕ № 1421 від 02.11.2012 р. «Про затвердження Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу для суб'єктів господарської діяльності». Тариф щодо кожної енергогенеруючої компанії встановлюється щомісячно та оприлюднюється на сайті НКРЕ. Встановлена НКРЕ величина «зеленого» тарифу не може бути меншою за фіксований розмір «зеленого» тарифу, який обраховується з прив'язкою до роздрібних цін на електроенергію для споживачів другого класу станом на січень 2009 року, визначених постановою НКРЕ № 1440 від 23.12.2008 р., та обмінного курсу євро, встановленого Національним банком України станом на 01 січня 2009 року.
«Зелений» тариф встановлюється НКРЕ у відповідності до конкретного виду джерела альтернативної енергії, з якого вироблено таку електричну енергію, його потужності та розміру коефіцієнта «зеленого» тарифу |
Держава гарантує чинність «зеленого» тарифу до 1 січня 2030 року, а також те, що незалежно від змін законодавства, яке визначає істотні умови застосування «зеленого» тарифу, до суб'єкта господарювання, який користується «зеленим» тарифом, буде застосовуватись те законодавство, яке діяло на момент уведення в експлуатацію об'єкта альтернативної енергетики, чи оновлене на вибір такого суб'єкта господарювання. Не менш важливим є гарантування викупу усієї електроенергії, що буде вироблена джерелами альтернативної енергетики протягом строку дії «зеленого» тарифу, а також здійснення усіх розрахунків за встановленим «зеленим» тарифом.
Як отримати «зелений» тариф
Для отримання такого бажаного для девелопера проекту «зеленого» тарифу останньому насамперед необхідно бути суб'єктом електроенергетики. Згідно з нормами Закону України «Про електроенергетику» суб'єктами електроенергетики в Україні можуть бути виключно суб'єкти господарської діяльності незалежно від їх відомчої належності та форм власності.
Для отримання «зеленого» тарифу суб'єкту господарювання, зокрема, необхідно:
а) формалізувати власні права на земельну ділянку, на якій планується розміщення об'єкта альтернативної енергетики, та привести у відповідність цільове призначення такої земельної ділянки;
б) з дотриманням усіх чинних норм законодавства у галузі містобудування спорудити та ввести в експлуатацію такий об'єкт (або отримати у користування);
в) ліцензувати власну діяльність з виробництва електроенергії чи теплової енергії;
г) укласти договір про вступ до ринку оптової енергетики;
д) укласти договір на постачання електроенергії з державною компанією-монополістом ДП «Енергоринок», попередньо вирішивши питання про приєднання об'єкта альтернативної енергетики до електромереж;
е) звернутися у встановленому порядку до НКРЕ з належним пакетом документів.
Слід зазначити, що у відповідності до нещодавніх змін до профільного законодавства для об'єктів електроенергетики, які виробляють електроенергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів) та будівництво яких розпочате після 1 січня 2012 року, «зелений» тариф застосовується за умови дотримання вимог щодо розміру місцевої складової.
Нові правила для «зеленого» тарифу. Місцева складова
Донедавна національне законодавство в галузі альтернативної енергетики можна було впевнено назвати одним з найпривабливіших для потенційних інвесторів. З поступовим внесенням змін до Закону України «Про електроенергетику», зокрема введенням у дію норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії» № 5485-VI від 20 листопада 2012 року, така впевненість стає менш явною. Так, зазначеним Законом визначено додаткові вимоги для отримання «зеленого» тарифу суб'єктами господарювання та закріплено графік поступового зниження коефіцієнтів «зеленого» тарифу. Запроваджені зміни розроблені по принципу, чим пізніше розпочнеться впровадження проекту та його завершення, тим менш привабливими є заходи державної підтримки.
Основною з вимог на шляху до «зеленого» тарифу є необхідність дотримання при створенні об'єкта електроенергетики вимог щодо розміру місцевої складової. Цьому питанню у новій редакції Закону України «Про електроенергетику», яка набула чинності 01 липня 2013 року, присвячена ст. 17 3. Місцева складова - це частка визначених законом складових об'єкта електроенергетики (елементів місцевої складової) українського походження, використаних при створенні об'єкта електроенергетики. У відповідності до зазначеного Закону розмір місцевої складової встановлюється від 30 % до 50 % в залежності від виду джерела альтернативної енергетики та дати введення об'єкта електроенергетики в експлуатацію. Кардинальними новаціями є положення, що визначають вимоги щодо елементів місцевої складової, а також фіксованих часток таких елементів, використання яких у процесі будівництва повинен забезпечити суб'єкт господарювання для виконання вимоги щодо дотримання законодавчого рівня місцевої складової. Розмір таких фіксованих часток також є різним для кожного виду джерела альтернативної енергетики. Іншими словами, для дотримання вимог щодо місцевої складової недостатньо просто використати українські матеріали чи послуги, таким чином забезпечивши дотримання розміру місцевої складової, важливо використати саме ті матеріали та послуги та в такій пропорції, як це визначено у ст. 17 3 Закону України «Про електроенергетику».
|
Тарас Стадник |
Постановою НКРЕ № 749 від 15.06.2012 р. затверджено порядок визначення питомої ваги місцевої складової. Згідно з постановою місцева складова вираховується за формулою як сума вартості української сировини, матеріалів, основних засобів, технічного обладнання, а також робіт та послуг, використана у будівництві об'єкта електроенергетики, розділена на загальну первісну вартість об'єкта електроенергетики згідно з первинними документами та помножена на 100 %. Відповідність місцевої складової встановленим вимогам підтверджується висновком експертної установи. Формує перелік експертних установ для здійснення будівельної експертизи Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України. З 1 липня 2013 р. для отримання «зеленого» тарифу додатково до підтвердження розміру питомої ваги використаних у процесі будівництва українських товарів та послуг НКРЕ приймає рішення щодо відповідності розміру місцевої складової (в частині дотримання вимог щодо елементів місцевої складової) вимогам Закону України «Про електроенергетику».
Слід відзначити, що вимоги щодо дотримання місцевої складової не поширюються також на проекти, у яких джерелом альтернативної енергетики виступають генеруючі установки приватних домогосподарств, мікро-, міні- та малі гідроелектростанції.
Стаття 17 1 Закону України «Про електроенергетику» також передбачає графік поступового зниження розміру «зеленого» тарифу для об'єктів, що будуть введені в експлуатацію у період з 01.04.2012 р. до 31.12.2009 р., порівняно з тарифами для об'єктів, що були введені в експлуатацію по 31.03.2013 р. включно. На сьогодні досить важко спрогнозувати, яким чином таке зниження тарифів вплине на загальну тенденцію подальшого розвитку альтернативної енергетики в Україні, оскільки навіть за умови зниження «зелений» тариф залишається на досить високому рівні.
Проблемні аспекти інвесторів
Аналізуючи останні тенденції, слід відзначити, що вони вже спричинили негативну реакцію розробників проектів у галузі альтернативної енергетики. Так, однією з явних проблем у контексті дотримання вимог щодо місцевої складової є нездатність національних виробників виготовляти ті матеріали та товари, що відносяться до законодавчо визначених елементів місцевої складової. Невирішеними залишаються також питання щодо правового врегулювання можливості отримання «зеленого» тарифу для комбінованих джерел електроенергетики. Складними також є процедурні аспекти приєднання об'єктів електроенергетики до електромереж та надмірна бюрократизація процесів, пов'язаних з отриманням задекларованих преференцій у цілому.
Станом на сьогодні у парламенті зареєстровано два законопроекти, які покликані зменшити тиск нововведень щодо місцевої складової, а також вдосконалити чинне законодавство (законопроект № 2946 від 26.04.2013 р. та № 2171а від 30.05.2013 р.). У зв'язку з цим залишається сподіватися, що будь-яка інша альтернатива у вітчизняної альтернативної енергетики, окрім як розвиватися та досягати амбітних цілей, просто відсутня.
Тарас Стадник,
юрист ЮФ «Селепей, Волковецький і партнери»
________________________________________________________________
«ЮРИСТ & ЗАКОН» - это электронное аналитическое издание, входящее в информационно-правовые системы ЛІГА:ЗАКОН и созданное специально для юристов и специалистов, нуждающихся в качественной аналитической информации об изменениях, происходящих в правовом поле Украины. По вопросам приобретения издания «ЮРИСТ & ЗАКОН» обращайтесь к менеджерам ЛІГА:ЗАКОН или крегиональным дилерам.
