Картелі в законі

Необхідність стабілізації цін на соціально важливих ринках змушує державу вдаватися до вжиття регуляторних заходів, які обмежують конкуренцію. Однією з форм таких заходів є надання державою дозволу на узгоджені дії суб'єктів підприємницької діяльності з метою фіксації та координації об'ємів поставок товару, закупочних цін на сировину, відпускних цін на готову продукцію, тощо.

Так, у 2004 році між Урядом та нафтовими компаніями було підписано Меморандум з метою стабілізації відпускних цін на світлі нафтопродукти кінцевим споживачам, згідно якого нафтові компанії зобов'язались підтримувати ціни на готову продукцію на одному рівні і в подальшому прив'язувати відпускні ціни на пальне до ціни нафти, що поставляється до України.

У 2007 році Уряд та підприємства хімічної галузі шляхом укладення Меморандуму про узгоджені дії погодили обсяги постачань мінеральних добрив для сільгоспвиробників, а також ціни на них, з метою належної організації весняних посівних робіт.

В 2010 році ряд обласних адміністрацій підписали меморандуми про узгоджені дії з аптечними закладами та дистриб'юторами щодо погодження відпускних цін на найбільш затребувані громадянами медичні препарати.

Ситуація на ринку олійно-жирової продукції як на одному з найбільш соціально важливих ринків також змушує державу час від часу домовлятися з виробниками щодо утримання цін на продукцію на прийнятному для споживачів рівні.

У 2007 році між Урядом та виробниками олії був підписаний Меморандум про узгоджені дії, за яким зокрема, виробники соняшникової олії взяли на себе зобов'язання не змінювати рівень оптово-відпускних цін, запровадити декларування рекомендованих роздрібних цін, створити стабілізаційні запаси олії, а також організувати, там де це можливо, точки її продажу населенню за цінами виробника.

Уряд, в свою чергу, зобов'язувався не вдаватися до регулятивних обмежень на внутрішньому ринку та щодо експорту олії. Водночас Уряд запровадив жорсткий моніторинг дотримання балансу експорту і внутрішнього споживання для насіння соняшника і олії, щоб убезпечити вітчизняний ринок від коливань зовнішньої кон'юнктури.

Наприкінці 2010 року, як відомо, погіршилася ситуація на ринку деяких продуктів харчування - цукор, олія, гречка, роздрібні ціни на які суттєво підвищилися. Що стосується соняшникової олії, підвищення цін на свою продукцію виробники обґрунтовують економічною невигідністю реалізувати олію на внутрішньому ринку, а обмеження державою експорту олії шляхом встановлення квот тільки погіршує ситуацію, так як в Україні виробництво олії майже в шість раз перевищує потреби в споживанні олії на внутрішньому ринку, тому обмеження експорту може призвести до стагнації галузі.

Вказана ситуація знову змусила Уряд вдатися до пошуку компромісу з провідними виробниками олії, наслідком чого стало підписання 3 лютого 2011 року Меморандуму про узгоджені дії з метою недопущення зростання цін на олію соняшникову на внутрішньому ринку. З боку виробників сторонами Меморандуму виступили ключові гравці на ринку виробництва олії соняшникової - ТОВ "Кернел-Трейд", ДП "Санйтред" (група Bunge), ЗАТ "АТ Каргілл", ТОВ "Одеський олійно-екстракційний завод" (група Glencore), та інші, всього 14 підприємств.

Основним принциповим досягненням підписаного Меморандуму став ряд взаємних гарантій: зокрема Уряд взяв на себе зобов'язання забезпечити вільне функціонування ринку експорту олії шляхом незастосування квот та інших обмежень; забезпечення невтручання податкових органів в питання формування цін на сиру та фасовану олію; надання виробникам необхідних погоджень щодо встановлення середньої оптово-відпускної ціни на олію у розмірі 12,15 грн. за один літр з ПДВ.

Враховуючи націнку торгівельних мереж у розмірі близько 7 %, ціна реалізації олії для кінцевих споживачів має не перевищити 13 грн. за один літр. Виробники олії, в свою чергу, зобов'язалися збільшити присутність своєї продукції в торгівельних мережах з метою недопущення дефіциту олії на внутрішньому ринку.

Юридичне поле для реалізації Меморандуму та вчинення узгоджених дій було забезпечено наданням 21.02.2011 р. Антимонопольним комітетом України (АМКУ) дозволу на узгоджені дії виробникам олії - сторонам Меморандуму. При цьому Комітетом ретельно досліджено та відображено всю структуру ринку, враховуючи відносини пов'язаності виробників олії з іншими підприємствами та між собою. Кожен з виробників зобов'язався протягом строку, на який надано дозвіл на узгоджені дії - до 15 травня 2011 - поставити на внутрішній ринок певний об'єм своєї продукції, загальний обсяг олії соняшникової фасованої, що сумарно постачається учасниками узгоджених дій становить 19 540 тонн +\- 1 % щомісяця. При цьому виробниками погоджено обсяги, ціну та умови поставок сирої олії власного виробництва іншим підприємствам для виготовлення кінцевої продукції, тощо.

Вказані узгоджені дії кваліфікуються за ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" як дії, що стосуються цін та інших умов придбання або реалізації продукції, обмеження виробництва, розподілу ринків та джерел постачання та придбання за колом продавців, покупців, та можуть призвести до обмеження конкуренції на ринку на загальнодержавному ринку олії. Однак необхідність узгодження конкурентної поведінки в даному разі має на меті вдосконалення реалізації товару, раціоналізації виробництва та в кінцевому результаті відповідає інтересам споживачів, а тому в розумінні ст. 10 Закону України "Про захист економічної конкуренції" даний випадок підпадає під виняток із заборони узгоджених дій, внаслідок чого АМКУ і надав дозвіл на такі узгоджені дії.

Також при наданні дозволу на узгоджені дії АМКУ врахував позитивний соціальний ефект від узгоджених дій - стабілізація внутрішніх цін на олію на споживчому ринку, усунення перешкод учасникам ринку до здійснення діяльності на внутрішньому ринку, збільшення пропозиції олії на внутрішньому ринку. Так, в порівнянні з січнем 2011 року, обсяги поставки фасованої олії в торгівельні мережі збільшиться більше ніж на 500 тонн щомісяця, чим буде досягнуто стабільність цін на олію. Вихід на ринок нових гравців, орієнтовних переважно на експорт, знизить концентрацію ринку та залежність ринку від рішень кількох ключових гравців.

Таким чином, проаналізована ситуація є наглядним прикладом ринкової ситуації, коли обмеження конкуренції шляхом надання державою короткострокового дозволу на узгоджені дії та координовану конкурентну поведінку не призведе до суттєвого обмеження конкуренції та зміни структури ринку, однак дасть змогу стабілізувати ціни на ринку та забезпечити задоволення платоспроможного попиту достатнім обсягом пропозиції продукції.

На наш погляд, така форма взаємодії бізнесу та держави, коли держава розуміє об'єктивні чинники, які не дозволяють забезпечити споживачів достатнім обсягом продукції за прийнятними цінами, є більш ефективною та цивілізованою практикою, ніж застосування різного року санкцій за нібито картельну діяльність, що тільки загострює ситуацію та знижує довіру бізнесу до влади.

Таку позитивну практику взаємодії держави і бізнесу слід активніше поширювати на інші соціально важливі товарні ринки задля якнайшвидшої стабілізації ситуації на цих ринках та забезпечення споживачів достатнім рівнем пропозиції товарів за економічно обґрунтованими цінами.