У зв'язку з критичною ситуацією на ринку нерухомості, наслідками негативного впливу світової кризи на платоспроможність громадян за кредитними договорами, укладеними фізичними особами з метою залучення грошових коштів для придбання нерухомості та споживчих товарів, деякими юристами було запропоновано схему звільнення таких громадян-боржників від грошових зобов'язань шляхом списання боргів в рамках провадження у справі про банкрутство. Ця схема передбачала реєстрацію фізичної особи як суб'єкта господарської діяльності, порушення відносно неї провадження у справі про банкрутство та списання боргів у рамках справи про банкрутство. При цьому, громадянам гарантувалося, що ці борги списані повністю, і банки не мають правових підстав для стягнення суми заборгованості або звернення стягнення на майно боржника в подальшому.
Однак, такий шлях, на думку автора, є хибним.
| ФАБУЛА |
Шлях до банкрутства і його переваги
Згідно із ст. 53 Цивільного кодексу фізична особа, яка неспроможна задовольнити вимоги кредиторів, пов'язані із здійсненням нею підприємницької діяльності, може бути визнана банкрутом у порядку, встановленому законом. Такий порядок передбачений, зокрема, ст.47 - 48 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон).
|
Мирослава Балабай: "Списання боргів фізичної особи через банкрутство - хибний шлях" |
Так, статтею 48 Закону встановлено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не може бути звернено стягнення (особисті речі, тощо). Частина 4 ст. 48 Закону передбачає або задоволення вимог кредиторів, або укладення мирової угоди, або визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Процедура санації для фізичної особи-підприємця не передбачена.
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури відбувається наступне:
строки виконання зобов'язань громадянина-підприємця вважаються такими, що настали;
припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших фінансових (економічних) санкцій за всіма зобов'язаннями громадянина-підприємця;
припиняється стягнення з громадянина-підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян.
Копію постанови про визнання громадянина-підприємця банкрутом і інформацію про відкриття ліквідаційної процедури господарський суд направляє всім відомим кредиторам із зазначенням строку пред'явлення кредиторами вимог, який не може перевищувати два місяці.
На практиці, інформація публікується у ЗМІ в порядку, передбаченому для публікації інформації про порушення у справі про банкрутство для виявлення кредиторів юридичної особи, але зі строком пред'явлення вимог протягом 2 місяців.
Реалізація майна ФОП здійснюється державним виконавцем або ліквідатором майна за виконавчим документом про звернення стягнення на майно громадянина-підприємця. Продажу підлягає все майно громадянина-підприємця. Отже, на стадії реалізації майна дійсно можливо провести продаж майна за зниженою ціною пов'язаній з боржником особі з метою збереження такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні у нього кошти у готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом. Вимоги, забезпечені заставою, задовольняються в третю чергу відповідно до черговості, встановленої ст. 49 Закону. За недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.
Отже, для зменшення суми для сплати банкам можна ввести заставного кредитора з максимально можливим розміром вимог. Для цього можна до порушення провадження у справі про банкрутство укласти договір, забезпечений заставою майна боржника, оціненого сторонами за максимальною ціною.
Ризики банкрутства і перепони на шляху до нього
Згідно з ч.2 ст. 49 Закону, після завершення розрахунків з кредиторами громадянин-підприємець, визнаний банкрутом, звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів, що були заявлені після визнання громадянина-підприємця банкрутом, за винятком вимог, передбачених абзацом другим цієї частини (вимоги кредиторів щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, вимоги щодо стягнення аліментів тощо).
Проте, ч. 3 ст. 49 Закону встановлено, що у разі визнання громадянина-підприємця банкрутом за заявою кредитора протягом п'яти років після завершення розрахунків з кредиторами, такий громадянин-підприємець не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів (абз.2). Не задоволені вимоги кредиторів можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України (абз.3).
На думку автора, ч.3 статті 49 Закону не є однозначною. По-перше, вбачається, що означені п'ять років стосуються лише випадків, коли провадження у справі було порушено за заявою кредитора. Тобто, у разі порушення провадження за заявою боржника ця норма не застосовується. По-друге, абз.3 стосується тільки вимог, зазначених у абз.2 ч.2 ст.49 - відшкодування шкоди, аліменти, тощо. Однак, норма абз.3 ст. 49 виглядає як така, що застосовується тільки до цієї фізичної особи як суб'єкта господарської діяльності, але залишаються борги фізичної особи. Крім того, стосовно ФОП, відсутня норма, аналогічна викладеній у ч.2. ст.14 Закону стосовно ЮО (щодо граничного строку подання заяв та погашення вимог, які не були заявлені), що додатково вказує на можливість пред'явлення і задоволення таких вимог в подальшому.
У справах про банкрутство ФОП можуть розглядатись лише ті борги, що пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності |
Крім того, слід звернути увагу на те, що в рамках провадження у справах про банкрутство, у тому числі порушених за заявою боржника, можуть розглядатися далеко не будь-які борги фізичної особи-підприємця. Так, згідно з ч. 3 ст. 6 Закону (підстави для порушення справи про банкрутство), однією з умов порушення та здійснення провадження у справі є наявність у такого боржника, саме як у суб'єкта підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку незадоволених протягом визначеного в Законі про банкрутство строку грошових зобов'язань перед кредиторами. Тобто вимоги кредиторів, що покладаються в основу кредиторських вимог у заяві про порушення справи про банкрутство боржника-фізичної особи, мають бути пов'язані із здійсненням такою особою підприємницької діяльності. Борги за кредитним договором, укладеним про надання кредиту, наприклад, на споживчі потреби, можуть бути визнані судом як особисті та такі, що не пов'язані з підприємницькою діяльністю.
Отже, законодавець визначив сферу застосування Закону, обмеживши її суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними особами та фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність). Фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які мають заборгованість, що не ґрунтується на веденні підприємницької діяльності, не підпадають під сферу регулювання зазначеного Закону та не можуть бути суб'єктами банкрутства відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Існуюча судова практика щодо правозастосування названих норм Закону підтверджує викладену позицію автора. (Постанова Верховного Суду України №07/307 від 20.11.2007 року у справі №6/33, Постанова ВГСУ від 16.12.2009 року по справі №7/68-Б, Постанова ВГСУ від 20 жовтня 2009 року по справі № 01/1876)
| ВИСНОВОК |
Таким чином, для фізичних осіб, які обрали шлях списання боргів через банкрутство фізичної особи, існують певні ризики. По-перше, на стадії апеляційного або касаційного оскарження постанова про визнання банкрутом може бути скасована за вищевикладеними обставинами, а по-друге, навіть у разі списання боргів з боржника в якості суб'єкта господарської діяльності, існує небезпека, що після завершення провадження у справах про банкрутство сума непогашеного боргу буде стягнута в рамках цивільного провадження і буде "висіти" на фізичній особі до повного погашення боргу, або до кінця її життя.
