Нещодавно набув чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування», який дістав коротшу, але не менш містку, умовну назву «Маски-шоу стоп». Виникає питання: чи дасть змогу цей Закон урешті-решт бізнесу видихнути з полегшенням?
Найцікавіші поправки стосуються умов проведення обшуків - обов'язковим атрибутом кожного обшуку тепер стає відеокамера або інший пристрій, що дасть можливість повністю зафіксувати перебіг проведення слідчої дії, а відповідний аудіовідеоносій є невід'ємним додатком до протоколу обшуку. Будь-які незафіксовані обставини обшуку не можуть бути включені до протоколу й використані в суді як докази. Тобто правоохоронці тепер не зможуть, як раніше, ігнорувати клопотання сторони захисту фіксувати слідчу дію на відеокамеру - тепер це не опція, а обов'язок.
Право фіксації обшуку на «плівці» здобула й сторона захисту. КПК і раніше прямо не забороняв стороні захисту записувати проведення обшуку на відео, однак закріплення такого права на рівні Закону дасть змогу уникнути зайвих суперечок щодо можливості самостійно фіксувати процес.
Ще однією відеопоправкою (набирає чинності з 1 січня 2019 року) є обов'язковий відеозапис вирішення слідчим суддею питань під час досудового розслідування. Отже, якщо ухвалу про дозвіл на проведення обшуку постановив суд за відсутності повної відеофіксації засідання, то отримані під час обшуку докази визнають недопустимими. Таке нововведення, на нашу думку, покликане унеможливити практику, коли слідчі приносять готову ухвалу про обшук на флешці, а суддя її просто підписує.
|
Орест Стасюк |
Нові поправки також стосуються й такої «заїждженої» проблеми, як допуск адвоката на обшук. Тепер КПК передбачає «санкцію» за таку протидію захисту - докази, отримані внаслідок проведення обшуку, для участі в якому не був допущений адвокат, будуть недопустимими. Щоправда, адвокату потрібно буде довести факт недопуску, тому очікуємо, що кількість викликів нарядів поліції на місце проведення обшуків побільшає.
Важливим на перший погляд також є закріплена заборона вилучення електронних інформаційних систем. Проте кількість винятків залишає слідству достатньо варіантів для маніпуляцій і зловживань. Зокрема, й далі можливо тимчасово вилучити такі системи в разі, якщо вони були: отримані внаслідок вчинення злочину; були його засобом або знаряддям; власник обмежує доступ до них, і такий доступ вимагає подолання логічної системи захисту (наприклад, є пароль); або якщо це необхідно для проведення експертизи. На практиці слідчому нескладно буде придумати підставу для вилучення, якщо він матиме гостре бажання забрати техніку із собою.
Кроком назустріч бізнесу є введення до кримінального процесу нового учасника - особи, права та інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування. Отже, підприємства, майно та фінансово-господарська діяльність яких стає предметом слідчих дій у кримінальному провадженні, наділяються хоч і невеликим, але все ж таки набором прав, покликаних захистити їхні інтереси. Зокрема, новий учасник процесу має право оскаржувати недотримання слідчим, прокурором розумних строків кримінального провадження, а також їхню бездіяльність в окремих випадках (наприклад, у разі неповернення тимчасово вилученого майна). На жаль, кількість і різноманітність наданих такому учаснику процесуальних прав незначна - наприклад, законодавець не передбачив для нього таких важливих прав, як право клопотати про ознайомлення з матеріалами провадження або про закриття справи.
Позитивний на перший погляд Закон усе ж таки не позбавлений лазівок для слідства, які дають змогу якщо не обійти, то обережно прослизнути повз установлені процедури. Наприклад, стороні захисту може бути відмовлено в доступі до запису судового засідання, на якому слідчий суддя розглядав клопотання про дозвіл на проведення обшуку, - це можливо в разі, якщо на обґрунтування такого клопотання слідчий подав результати негласних слідчих дій.
Проблеми, які намагається вирішити новий Закон, уже неодноразово намагалися врегулювати на рівні різних листів-орієнтувань, підсумків зустрічей Президента та Прем'єр-міністра з представниками бізнесу, рекомендацій бізнес-омбудсмена. Проте реальний вплив таких рішень на практику тиску на бізнес і невмотивоване використання силових дій під час обшуків був досить сумнівним.
Тепер ці зміни внесли на рівні Закону. Якщо й це не спрацює, то що тоді залишиться в арсеналі влади - закон «про подвійний захист бізнесу», зміни до Конституції, резолюції Ради Безпеки ООН? Щиро сподіваємося, що до цього не дійде, головне зрозуміти, що «диявол» криється в практиці застосування норм і рекомендацій, тому передусім керівникам правоохоронних органів потрібно працювати з персоналом і створювати нову філософію, а не ініціювати нові закони.
Орест Стасюк,
адвокат, старший юрист практики захисту бізнесу та кримінального права ЄПАП Україна
