1 серпня 2016 року в Україні завершився перехід державних закупівель на електронні процедури через систему ProZorro і вже зекономлено понад 3 мільярди гривень. Потенціал економії у 2017 році становить близько 50 мільярдів гривень. Але, по суті, ми маємо справу з видаленням корупційної складової з витратної частини бюджету, а економія є лише наслідком цього процесу. Після його завершення система ProZorro буде удосконалюватись та підтримувати стабільне дихання бюджетної системи.
Ефективнішої моделі для визначення кращих пропозицій потенційних постачальників, ніж онлайн-редукціон, ще не винайдено. Публічність процедур забезпечує не тільки рівнодоступні умови для постачальників, а й створює передумови для розвитку суспільного контролю та аудиту.
Про те, що закупівлі за державні кошти та продаж державного майна мали б відбуватись за принципами електронного аукціону, було зрозуміло вже давно - фактично з появою мережі Інтернет. Це очевидно, оскільки вона не має бар'єрів у просторі та часі і технологічно може забезпечити публічну участь у аукціоні будь-яку кількість постачальників одночасно.
Чому ж тільки зараз це стало актуальним? Чи надовго?
Коли задаєшся питанням: «а від кого це залежить», відповідь стає очевидною. Історично склалось, що у законодавчій гілці влади має сформуватись коаліція, яка потім сформує склад виконавчої вертикалі влади. Спочатку ми спостерігаємо за тим, як на виборчі кампанії витрачаються сотні мільйонів гривень, а потім голосуємо за тих, хто більше сподобався. Очевидно, що між кількістю витрат на виборчу кампанію та кількістю голосів існує пряма залежність. Втім, також очевидно і те, що участь у виборчих перегонах за для зарплатні державного службовця, народного депутата чи Президента є надзбитковою.
Отже, усі екс-кандидати у владу, як мінімум, є такі, що готувалися до вчинення злочинів, пов'язаних із заволодінням частини видатків державного бюджету з метою стимулювання корупційної діяльності в Україні та власного незаконного збагачення. Це стосується й тих кандидатів, які не витрачали власних коштів на перегони, але стали посібниками своїх колег та виступили в якості прикрас партійних виборчих списків.
Отож, корупційна складова державних закупівель завжди була джерелом підживлення політичних організованих злочинних угрупувань, які прагнули об'єднатись у коаліцію - організоване злочинне угрупування політичних організованих злочинних угрупувань, а отже, діюча виборча система не здатна приводити до влади тих, хто був би мотивований підтримувати прозорість державних витрат. У цьому і полягають основні ризики для життєвого циклу ProZorro.
Можливо, у цьому і коїться причина розколу останньої коаліції та й песимістично виглядає майбутнє діючої. Теж саме стосується і інституту президентства в Україні. Так, дійсно, з політичної волі діючого Президента був прийнятий Закон України «Про публічні закупівлі». Так, дійсно, Петро Порошенко на фоні попередників виглядає більш незалежним, оскільки є публічно самодостатньою людиною. Після революції гідності та в період інтервенції «братського сусіда» хтось мав взяти на себе відповідальність і стати нашим Президентом. Однак, у майбутньому зміна президентів не має бути наслідком чергової революції.
Системи стимулів, стримувань та покарань мають бути змінені. Оплата праці державного управлінця, від кваліфікації якого залежать глобальні процеси у країні, звичайно, не може бути меншою від оплати праці менеджера комерційного підприємства. Відповідальність же за вчинення службових злочинів має бути солідарною з усіма представниками влади, що знаходяться у службовій вертикалі, включно з лідерами політичних партій, які отримали довіру народу, сформували більшість у парламенті та закріпили за собою право на управління відповідними міністерськими та відомчими портфелями.
Очевидно, що доки виборче законодавство не здатне формувати збалансовану модель взаємодії між виборцями та владою, шлях до влади буде відкритий лише олігархічному криміналітету.
На перший погляд, очевидні дві основні виборчі моделі, здатні забезпечити прогресивні зміни в управлінні країною:
1. Технократична.
До влади обираються технократи, умотивовані оплатою праці та іншими офіційними заохоченнями, на які неможливо розраховувати на комерційному підприємстві. Передвиборчі витрати кандидатів до влади майже відсутні, щоб не створювати нетехнократичний поріг входження. Спочатку кандидати у режимі -онлайн мають публічно пройти тестування. Ті, хто пройшов його успішно, допускаються до другого туру - «діалог з виборцем», який публічно проходить у національній соціальній мережі (далі - НСМ), наприклад, протягом місяця. В ній же потім і відбувається публічне голосування - електронні вибори.
Кожен виборець несе відповідальність за того кандидата, якого обирає, тому, після підрахунків голосів результати персонального вибору мають бути відкритими. Кандидати, яким не вистачило голосів під час другого туру, зараховуються до кадрового резерву. Кадровий резерв може поповнюватись кандидатами без прив'язки до виборів, шляхом проходження тестування у НСМ.
У НСМ громадяни також можуть об'єднуватись для вирішення спільних питань та надсилати петиції своїм обранцям щодо законодавчої ініціативи, а також, обирати серед себе кандидатів до влади, проводити між ними рейтинги та делегувати їх на проходження тестування до кадрового резерву.
Протягом терміну повноважень обраних представників до влади виборці повинні мати можливість не частіше, ніж раз на рік переспрямовувати свій голос за іншого кандидата у такому ж публічному режимі, що може вплинути на відзив повноважень у представника влади та передача їх іншому кандидату з кадрового резерву без проведення перевиборів.
Кількість депутатів у Верховній Раді повинна бути втричі меншою ніж є зараз (150).
2. Збалансована.
Вибори до всіх рівнів влади відбуваються одночасно. У Верховній Раді створюються дві палати:
- Нижня палата - Законодавча Рада (далі - Законодавці) складається з 100 депутатів та виконує законотворчу функцію ВР;
- Верхня палата - Національний Сенат (далі - Сенат) складається з 50 депутатів, вводить своїми рішеннями у дію акти, прийняті Законодавцями та є операційним представником народу України у владі.
Сенат складається з технократів, обраних за принципом технократичної моделі, організовує за народною ініціативою онлайн-референдуми та онлайн-голосування, має право законодавчої ініціативи та є носієм народної законодавчої ініціативи. Крім того, якщо акт законодавства, який був прийнятий не менше ніж 2/3 голосів Законодавців (67 голосів і більше), але не отримав схвального рішення Сенату, він має бути винесений ним на всенародне онлайн-голосування. При наявності більшості схвальних голосів громадян, які прийняли участь у голосуванні, Сенат імплементовує такий акт у законодавство.
Кандидати до нижньої палати обираються за відкритими партійними списками і забезпечують виконання своїх передвиборчих зобов'язань відповідною заставою. Нижня палата формує законодавчу та виконавчу гілки влади, а Верхня - протягом місяця організовує та проводить перший тур (тестування) національних онлайн-виборів кандидатів на Голову Національного банку України, Командуючого Національної гвардії України, Голову Національної поліції України, Голову Національного бюро розслідувань, Голову Кримінально-виконавчої служби України, Генерального прокурора України та Голову Верховного Суду України. Протягом наступних півмісяця проходить другий тур (діалог з виборцем) та електронне голосування.
Кандидати у Президенти мають бути незалежними та безпартійними і обиратись виключно за технократичною моделлю, оскільки їх вплив на економічну політику мінімальний. Основна задача Президента - представляти державні інтереси на міжнародній арені та забезпечувати національну безпеку та оборону країни. Президент призначає за погодженням з Сенатом Голову Служби безпеки України, Голову Служби зовнішньої розвідки України, Начальника Генерального штабу Збройних сил України (МВС, МЗС та МО мають бути ліквідовані), а також, за погодженням з Нижньою, а потім, Верхньою палатами, Голову Національного бюро із зовнішніх зв'язків України.
Народ та Сенат мають право ініціативи імпічменту Президента та будь-якої призначеної ним посадової особи. На час переобрання таких посадових осіб їх повноваження тимчасово набувають за сумісництвом Голова Сенату та відповідні сенатори.
Мотивацією кандидатів до влади Законодавців, Сенаторів, КМУ та інших менеджерів законодавчої і виконавчої гілок влади має бути перспектива отримання частки в, наприклад, 40-відсотковій частці щорічного профіциту державного бюджету. Мотивація ж Президента має бути визначена в окремому законі та передбачати максимальне забезпечення його службової діяльності та особистого життя за державні кошти. Акцепт публічних договорів між виборцями та кандидатами у владу відбувається шляхом голосування на виборах у НСМ.
Діюча ж система мотивації заточена на витратну частину бюджету, а отже, не здатна вивести бюджет з дефіциту.
Перша ініціатива впровадити електронні торги при закупівлі за державні кошти та продажу державних активів виникла ще на початку 2010 року. Та лише через 4 роки така ініціатива почала втілюватися в життя, а її розвиток був орієнтований на подальше створення соціальної бізнес-мережі. Офіційно першою стала ініціатива Олександра Стародубцева щодо запуску пілотного проекту з реформування державних закупівель за участі грузинських експертів Тато Урджумелашвілі і Давида Марганія. Одним із перших в такий проект вступила наша команда під брендом «Держзакупівлі.онлайн».
У цій ініціативі приймало участь більше півтори сотні представників різних компаній та громадських об'єднань. Після кількох місяців спільної роботи вийшли на рівень третьої версії концепції, яку вже можна було розпочинати впроваджувати у пілотному режимі. Так, 9 вересня 2014 року за підтримки заступника голови Адміністрації Президента Дмитра Шимківа був підписаний меморандум, у якому були закріплені базові принципи реформи. Після цього усі електронні майданчики, які погодилися взяти участь у пілоті, мали зібрати для початку 35000 доларів на розробку ядра центральної бази даних та паралельно конфігурувати функціонал власних майданчиків для роботи з нею. У пілоті взяло участь 6 компаній, у тому числі і наша команда «Держзакупівлі.онлайн».
Початок був дійсно не легким, серед пілотних майданчиків команда «Держзакупівлі.онлайн» запустила майданчик в дію четвертою, а в реалізацію закону ми вже увійшли першими. Лише у вересні місяці цього року, за прогнозами наших фінансистів, умовно-постійні витрати та податки можуть зрівнятися з валовими доходами нашого майданчика. Далі - тернистий шлях розрахунків з партнерами та реінвестицій у розвиток платформи та нові проекти. Але важливо те, що реформа відбулась, і зворотного шляху вже немає.
Звичайно, можна мислити, що електронізація процедур - це не панацея від усіх бюджетних хвороб, і що публічними мають бути не тільки закупілі, а й продажі та податки, не тільки державного майна, а й приватного, не тільки продукції, а й послуг, не тільки закупівлі та продажі, а й інша діяльність органів влади і т.д., і це буде вірно, однак необхідно було знайти правильну точку для переходу у практичну площину, яка б створила передумови для успіху в інших реформах. Державні закупівлі були досить вдалим вибором. Їх обсяг в Україні, що мав би ґрунтуватись на конкурентній основі, складається приблизно з половини коштів державного бюджету - біля 250 млрд грн на рік, та коштів державних підприємств - не менше 100 млрд грн на рік. А це величезні можливості для розвитку бізнесу.
Розвиток реформи публічних закупівель має базуватись на трикутнику взаємодії: держава, бізнес і громадське суспільство. Роль громадського суспільства полягає в організації моніторингу за закупівлями, пошуку порушень і повідомленні про них.
М. Сіньковський, експерт Держзакупівлі.онлайн
