Зміни в податковому законодавстві відбуваються кілька разів на рік, тоді як судова практика є значно динамічнішою, а деколи - не менш важливою за законодавчі новації. До вашої уваги - п'ятірка найцікавіших рішень, що можуть допомогти відстояти свої права.
Оптове постачання підакцизних товарів юридичним особам, які не мають ліцензії на роздрібний продаж
Постачання підакцизних товарів - ліцензований вид господарської діяльності в Україні. При цьому ліцензії та податкові наслідки при оптовому і роздрібному продажах різняться, тому часто різні суб'єкти господарювання концентруються на одному виді діяльності: виробники - на оптовому постачанні, а торговці - на продажі вроздріб.
Однак навіть за наявності в оптовика ліцензії на оптовий продаж не усуваються ризики претензій зі сторони фіскалів про те, що насправді такий СГД здійснив не оптову поставку підакцизної продукції, а роздрібну.
Чим це мотивується? Наприклад, покупець-роздрібник на час придбання підакцизної продукції не мав ліцензії на роздрібну торгівлю (чи ще не отримав, чи анулювали). Ця обставина інколи наштовхує ревізорів на висновок, що оскільки такий покупець не мав права в той момент реалізовувати підакцизну продукцію далі, то придбав він її для особистого споживання!
Однак в межах справи №640/16781/19 суди з такою позицією не погодилися, оскільки між СГД укладався договір поставки, а не купівлі-продажу; покупець не нараховував собі податкових зобов'язань у зв'язку із використанням придбаного товару у необ'єктних операціях; документи і поведінка сторін свідчила про намір здійснити саме оптове постачання товару, а покупець отримав ліцензію на роздріб через кілька днів після придбання товару, то немає підстав для тверджень про те, що мала місце роздрібна торгівля між виробником та покупцем-роздрібником.
Суд, зокрема, зазначив, що застосування до особи фінансових санкцій за роздрібну торгівлю підакцизними товарами прямо пов'язане зі встановленням факту продажу таких підакцизних товарів, виходячи з визначення поняття роздрібної торгівлі.
І якщо факт не встановлений, то нема за що притягувати до відповідальності.
Відповідальність за неоприбуткування готівки в касі
Хоча 23.06.2019 року втратив чинність указ Президента України № 436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», однак спори щодо санкцій, нарахованих за цим указом, все ще перебувають в судах на різних стадіях.
Тому варто пам'ятати про постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 1340/3510/18, в якій Суд зазначив, що оскільки шляхом прийняття Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могло застосовуватися.
Хоча такий відступ Великої Палати від попередніх висновків Верховного Суду України і позитивно сприймається платниками податків, однак, на жаль, він не вважається нововиявленою обставиною (згідно постанови КАС ВС від 30.01.2020 №127/2-а-4944/11), на підставі якої можна переглянути старі, негативні для платників, судові рішення.
З іншої сторони, якщо Велика Палата відступила від попередньої позиції в частині санкцій за неоприбуткування готівки, то, може, є і шанси щодо нововиявлених обставин?
Чи можна зупинити дію рішення про включення платника до реєстру ризикових на час судового розгляду?
Питання щодо такого способу забезпечення позову вирішували суди в межах справи №160/10287/19. Крапку тут поставив Верховний Суд, який врахував свої попередні позиції про те, що включення платника до переліку ризикових не породжує для нього правових наслідків (не звужує його права, не покладає на нього обов'язків), і дійшов висновку, що заява про забезпечення позову, в якій платник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення в частині включення товариства до переліку ризикових платників податків до набрання законної сили рішенням суду у справі за його позовом, задоволенню не підлягає.
Чи можна виключитись із реєстру ризикових через суд?
У продовження тематики щодо включення платників податків до реєстру ризикових варто згадати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2020 № 640/6001/20. Це рішення (а також низка аналогічних рішень інших судів першої/апеляційної інстанцій) дали платникам податків нову надію, яка була втрачена після деяких висновків Верховного Суду (наприклад, у постановах від 27.08.2019 № 540/2077/18 та від 20.11.2019 у справі № 480/4006/18) щодо (не)можливості через суд виключити підприємство з реєстру ризикових платників.
До згаданих рішень ВС цей спосіб захисту був досить поширеним і використовувався платниками для ефективного захисту своїх порушених прав. Та після висновків, що рішення про включення платника до реєстру ризикових не створює для нього жодних правових наслідків, виключитися з реєстру стало надзвичайно складно.
Так, після позицій Верховного Суду законодавство докорінно змінилося, і була прийнята постанова КМУ від 11.12.2019 № 1165, яка прямо передбачає такий спосіб захисту як оскарження рішень про віднесення платника до ризикових.
На радість для платників ОАС м. Києва деякі інші суди погодились, що рішення комісії є індивідуальним актом, який може оскаржуватись до суду і, відповідно, якщо є порушення зі сторони контролюючого органу, то таке рішення може бути скасоване, а належним способом захисту в такому спорі є зобов'язати ГУ ДПС виключити позивача з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості.
Хоча і не всі судді поділяють таку позицію, однак варто підкреслити позитивну тенденцію.
Відшкодувати моральну шкоду, спричинену податковими органами, реально?
Так! І підтвердила це Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14.04.2020 року у справі № 925/1196/18. За фабулою справи, позивач не зміг поставити товар контрагенту, оскільки право власності на нього мало перейти після реєстрації податкових накладних, які були заблоковані податковим органом. Внаслідок порушення строків постачання товару контрагент стягнув з постачальника 200 тисяч гривень.
Постачальник звернувся до суду з вимогою про стягнення збитків, зокрема, і про відшкодування моральної шкоди.
Щодо цього ВС зазначив:
«Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України».
За доведення зазначеного вище є підстави і для компенсації моральної шкоди:
«Велика Палата Верховного Суду вважає, що порушення особою зобов'язання призводить до приниження її ділової репутації. Тому обґрунтованими є висновки першої й апеляційної інстанцій щодо заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди».
Отже, платники податків, які зазнали збитків з вини податкових органів, мають у своєму розпорядженні інструментарій, як відшкодувати такі збитки. На противагу також сподіваємося, що необхідність виплачувати компенсації за протиправні рішення/дії/бездіяльність спонукатиме контролюючі органи ретельніше ставитися до виконання своїх функцій і сприяти платникам податків у здійсненні ними законної господарської діяльності.
Василь Андрусяк, член Асоціації правників України, адвокат, керівник практики податкового права АО «МОРІС ҐРУП»
Читайте також: Про податкові перевірки та обшуки, ч.1
ЛІГА:ЗАКОН презентує Verdictum PRO - першу систему аналізу судових рішень із функціоналом передбачення вірогідності перемоги в суді за допомогою штучного інтелекту. Система Verdictum PRO дає змогу визначити вірогідність ухвалення схожого судового рішення за допомогою математичних моделей машинного зчитування інформації. Сьогодні Verdictum PRO аналізує понад 80 млн документів. Долучайтеся до перших користувачів революційного рішення Verdictum PRO.
