ГФС в листі № 1341/М/99-99-17-02-03-14 розповіла нюанси визначення статусу резидента.
Статус резидента в Україні визначається відповідно до положень пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 НКзокрема, фізична особа - резидент - ця фізична особа, що має місце проживання в Україні.
У разі, якщо фізособа має місце проживання також в іноземній державітака фізособа вважається резидентом, якщо ця особа має місце постійного проживання у Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, така особа вважається резидентом, якщо має тісніші особисті або економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) у Україні.
У випадку якщо держава, в якій фізособа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізособа не має місця постійного проживання ні в одній з держав, воно вважається резидентом, якщо знаходиться в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду і від'їзду) упродовж періоду або періодів податкового року.
Достатньою (але не винятковим) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізособи є місце постійного проживання членів сім'ї або реєстрація особи як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо все одно неможливо визначити резидентний статусфізособа вважається резидентом, якщо є громадянином України.
Достатньою основою для визначення особи резидентом є самостійне визначення ним основного місця проживання на території України в порядку, встановленому НК, або його реєстрація як самозанятого особи (пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 213 НК).
В той же час, згідно пп. 170.10.4 п. 170.10 ст. 170 НК, за результатами звітного податкового року, в якому іноземець придбав статус резидента України, він повинен подати річну податкову деклараціюу якій відмічає прибутки з джерелом їх походження в Україні і іноземні прибутки.
Слід також відмітити, що Податковий кодекс не містить норм відносно необхідності отримання нерезидентами яких-небудь документів від податкових органів, що підтверджують статус резидента України.
