Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 2 вересня 2015 року прийняв постанову у справі № 6-1049цс15, предметом якого була суперечка про виселення.
Суд зробив правовий висновок про те, що за змістом частини 2 ст. 40 Закону "Про іпотеку" і частини 3 ст. 109 ЖК УРСР після ухвалення рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок або житло шляхом позасудового врегулювання на підставі договору усі жителі зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок або житло впродовж одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо жителі не звільняють житловий будинок або житло у встановлений або інший погоджений сторонами термін добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Згідно частини 2 ст. 109 ЖК УССР громадянам, що виселяються з жител, одночасно надається інше постійне житло, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житла, які були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку або іншої особи, повернення якої забезпечене іпотекою відповідного житла. Постійне житло, що надається особі, що виселяється, повинно бути вказано в рішенні суду.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини 2 ст. 39 Закону "Про іпотеку" застосовуються як положення ст. 40 справжнього Закону, так і ст. 109 ЖК УРСР.
Джерело: ВСУ
Усі рішення судів Ви можете легко знайти в Системі аналізу судових рішень VERDICTUMствореною для аналітичної роботи з багатомільйонним масивом судових рішень. Якщо Ви ще не користуєтеся системою, замовте тестовий доступ чи придбайте VERDICTUM.
