У 2018 році приватна особа придбала у власність квартиру площею понад 300 кв. м. У 2021 році фінансова установа звернулась до суду з позовом про визнання недійсними договорів, зокрема й укладеного клієнтом у 2018 році, визнання права власності та прав іпотекодержателя.
Для захисту своїх прав власник звернувся до юридичної фірми «Ілляшев та Партнери».
Під час роботи над справою було досліджено історію квартири та встановлено, що перший власник нерухомості в 2008 році уклав з банком кредитний договір з метою придбання прав на квартиру в новобудові. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором він уклав з банком ряд договорів застави, в тому числі й щодо майнових прав на майбутню квартиру. Банк і перший власник також погодили, що згодом укладуть договір іпотеки спірної квартири. Проте договір іпотеки квартири після реєстрації права власності так і не було укладено. Згодом, у 2010 році, квартиру було відчужено третій особі, яка й продала її клієнту фірми у 2018 році.
Також було встановлено, що у 2013 році банк отримав рішення суду про стягнення заборгованості з першого власника квартири за кредитним договором. Згодом банк також звернувся до суду з позовом про звернення стягнення та визнання права власності на спірну квартиру, проте з часом цей позов відкликав.
У 2020 році фінансова установа набула права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення (застави), після чого звернулась до суду з позовом, зокрема, з метою отримання прав іпотекодержателя на квартиру та подальшого звернення стягнення на неї.
Адвокати ЮФ «Ілляшев та Партнери» довели в суді першої інстанції, що банк, який надав кредит першому власнику квартири, знав про переоформлення прав на нерухоме майно з 2013 року, а отже фінансова установа як правонаступник банку пропустила строки позовної давності. Таким чином суд першої інстанції відмовив фінансовій установі у задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного суду, який задовольнив позовні вимоги фінансової установи.
Для відновлення порушених прав клієнта адвокати ЮФ «Ілляшев та Партнери» звернулись з касаційною скаргою до Верховного Суду. У Верховному Суді команда ЮФ «Ілляшев та Партнери» довела, що суд апеляційної інстанції помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Команда практики нерухомості та будівництва, зокрема, вказувала, що апеляційним судом помилково не взято до уваги те, що заміна кредитора у справі не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, а також було допущено ряд інших порушень під час розгляду справи в апеляційному суді.
11 вересня 2024 року Верховний Суд погодився з правовою позицією ЮФ «Ілляшев та Партнери» та скасував постанову апеляційного суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу з одночасним визнанням права власності на квартиру та встановлення іпотеки, чим залишив квартиру у власності клієнта ЮФ «Ілляшев та Партнери». Постанова суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Над проєктом працювали радник, керівник практики нерухомості і будівництва Дмитро Грибов та адвокат Дмитро Груба.
