Стаття 180 Сімейного кодексу України говорить про те, що батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття, тобто 18 років. Але існують обставини, які зобов’язують батьків утримувати повнолітніх дітей.
Як пояснює адвокат АБ «Ципін і партнери» Тетяна Войнова, відповідно до статті 198 СК батьки продовжують бути зобов'язаними утримувати свою дитину після досягнення нею повноліття за наявності у сукупності таких обставин:
1) дочка або син є непрацездатними
2) непрацездатні повнолітні діти потребують матеріальної допомоги
3) наявність у батьків можливості надати таку допомогу.
«Під потребою матеріальної допомоги розуміється неможливість самостійно забезпечити своє існування та недостатність державної допомоги – пенсій та допомог у зв'язку з інвалідністю, – пояснює адвокат. – При цьому якщо особа, хоча і є інвалідом з дитинства, але отримала професію (наприклад, програміста) та самостійно заробляє гроші, вона не може вимагати утримання від своїх батьків. Також батьки не будуть зобов'язані утримувати повнолітню дитину, якщо вони самі є непрацездатними та потребують допомоги, або якщо їхній заробіток не дозволяє їм здійснювати утримання».
За загальним правилом, батьки мають добровільно утримувати свою непрацездатну дитину, зауважує Тетяна Войнова. «В разі відмови батьків від надання утримання аліменти можуть бути стягнені з них рішенням суду за позовом як самої дитини, так і того з батьків, з яким проживає дитина», – зазначає вона.
Крім цього, батьки повинні утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання. У статті 199 СК йдеться про те, що якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
«Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, – повідомляє адвокат. – У постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 Верховний Суд наголосив, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років».
Якщо дитина отримувала аліменти до 18 років за рішенням суду, це не означає, що вона буде отримувати їх і надалі за умови продовження навчання. У цьому випадку слід подавати заяву до суду заново і надавати нові докази – договір із навчальним закладом або довідку від нього, квитанції про оплату навчання тощо.
Утримання дитини, що навчається, має продовжуватися і на час канікул. Так, розглядаючи справу №346/103/17-ц, Верховний Суд наголосив, що канікулярний час теж входить в період навчання.
Як і у випадку з аліментами на неповнолітню дитину, присуджуючи аліменти дитині, що досягла 18-річчя, суд буде керуватися статтею 182 СК.
Але на відміну від неповнолітньої дитини, син або дочка, що досягли 18-річного віку, не можуть розраховувати на покриття додаткових витрат. Як відомо, стаття 185 СК передбачає, що батьки зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою тощо). Розглянувши справу № 6-1296цс15, Верховний Суд встановив, що витрати для навчання повнолітньої дитини не можуть стягуватись за статтею 185 СК. Разом з тим, як зазначає ВС, у визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину слід враховувати вартість не лише навчання, а й підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.
«У постанові Верховного Суду від 12.09.2019 р. у справі № 459/1381/18 зазначено, що отримання повнолітнім непрацездатним дочкою, сином доходів, які є більшими за прожитковий мінімум, автоматично не свідчить, що вони не потребують матеріальної допомоги, – розповідає адвокат. – А у постанові Верховного Суду від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 акцентовано увагу на тому, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати».
