Передусім спадкоємці повинні знати, що вони можуть як вступити у спадщину, так і відмовитися від неї взагалі чи на користь третіх осіб. Або ж вони можуть взагалі не чинити жодних юридичних дій стосовно спадщини.
Якщо ж ви маєте намір вступити у спадщину, вам швидше за все потрібно подати заяву про набуття спадщини. Її можна подати будь-якому державному або приватному нотаріусу. Або ж якщо в місці відкриття спадщини немає нотаріальних контор, то в органи місцевого самоврядування. Місце відкриття спадщини – це останнє місце проживання спадкодавця. У разі, коли воно невідоме, місцем відкриття спадщини буде місце розташування нерухомого майна (або основної його частини) або ж місце розташування рухомого майна.
Таку заяву спадкоємець має подати особисто. Втім в деяких випадках не потрібно подавати заяву. Коли саме?
· Якщо спадкоємці постійно проживали зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
· Якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні, недієздатні особи і особи з обмеженою дієздатністю.
Ці особи вважатимуться такими, що вступили в спадщину, якщо не заявлять про відмову від неї.
Дуже часто спадкоємці не вважають за потрібне переоформлювати на себе спадок, гадаючи, що самого факту заповіту достатньо, щоб вільно розпоряджатися майном. Однак це не так. Якщо не подати заяву про набуття спадщини в установлений законодавством строк, наслідком можуть бути безліч ускладнень, які іноді доводиться вирішувати і через суд.
Згідно із статтею 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч. 2 ст. 1120 Цивільного кодексу України моментом відкриття спадщини вважається дата смерті або рішення суду про оголошення спадкодавця померлим.
Якщо ж пропустити цей строк, спадок може перейти до держави. Відновити строки на набуття спадщини може суд. Або ж якщо ви пропустили строк, але нотаріус ще не видав свідоцтво про право на спадок, ви можете звернутися до інших спадкоємців і подати заяву про набуття спадку з їхньої письмової згоди.
«Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини, – стверджує адвокат АБ «Ципін і партнери» Тетяна Войнова. – Як вказує судова практика, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини вважаються причини, пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій для прийняття спадщини».
Зазвичай, суд продовжує строк набуття спадщини на нетривалий термін – один або два місяці. Приклад такого рішення можна знайти у справі № 314/2550/17 від 13.03.2020 року.
Для оформлення спадку спадкоємець повинен надати нотаріусу ряд документів. Їх перелік різниться, в залежності від майна, яке передається у спадок, наявності або відсутності заповіту, ступеня спорідненості спадкодавця та спадкоємця.
Однак заздалегідь слід подбати про те, щоб надати правовстановлюючі документи на нерухоме та рухоме майно, інші цінні речі. Іноді такі документи бувають втрачені, або ж перебувають в інших осіб, які відмовляються їх надати. Тож їх потрібно відновити – отримати дублікат у відповідних органах, витребувати через суд або адвокатський запит.
Інша розповсюджена ситуація – документи є, але оформлені з помилками. Можуть бути неправильно зазначені прізвища або адреси, інші технічні помилки. Їх теж належить виправити, щоб не мати ускладнень при оформленні спадщини у нотаріуса. Або ж можуть передаватися у спадок земельні ділянки у процесі приватизації, недобудовані будівлі чи зареєстровані за старими правилами автомобілі. Усі спірні питання в таких випадках вирішуватимуться у суді, куди слід звернутися за встановленням права власності. Приклад такого рішення суду можна переглянути у справі № 623/633/17 від 30.06.2020 року.
Іноді спадкодавець залишає у спадок багато різного майна (квартири, будинки, автівки), і при цьому спадкоємці не вважають за потрібне ділити його, а оформлюють як володіння в рівних долях між собою. На практиці це дуже ускладнює процес розпорядження майном. Набагато правильніше було б домовитися, викупивши частки інших спадкоємців, щоб оформити на когось одного.
Також спадкоємці повинні пам’ятати, що існують випадки, коли навіть не будучи у заповіті, особа успадковує частку майна спадкодавця. «Згідно із статтею 1241 ЦК право на обов’язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, – зауважує Тетяна Войнова. – Вони, незалежно від змісту заповіту, спадкують половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом».
