Цивільний кодекс України дозволяє заповідачу призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Стаття 1255 Цивільного кодексу забороняє особі, що посвідчує заповіт, а також усім, хто може бути присутнім під час посвідчення заповіту, до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту. Однак якщо все ж таки «витік» інформації станеться, це не буде підставою для визнання заповіту недійсним.
«Якщо говорити про підстави, з яких заповіт може бути визнаний недійсним, то такими є, зокрема, вчинення заповіту недієздатною особою або через представника, а також якщо заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. Перелічені порушення свідчать про нікчемність такого заповіту. Це означає, що його не потрібно визнавати недійсним у судовому порядку, він є таким за приписами закону», – розповідає юрист Адвокатського бюро «Ципін і партнери» Діана Матвєєва.
За словами юриста, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача у заповіті не було вільним та не відповідало його внутрішній волі, заінтересована особа може звернутися до суду з відповідним позовом. В такому разі суд за наявності підстав ухвалить рішення, яким такий заповіт буде визнано недійсним. «Буває, що недійсною є тільки певна частина заповіту. Тоді інші умови залишаються чинними, якщо вони не суперечать законодавству та волевиявленню заповідача», – зазначає Діана Матвєєва.
Також зееаконодавством передбачений такий вид заповіту, як секретний, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові. На конверті має бути підпис заповідача. Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
Одержавши інформацію про відкриття спадщини, нотаріус призначає день оголошення змісту заповіту. Про день оголошення заповіту він повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їхнє місце проживання йому відоме, або робить про це повідомлення в друкованих засобах масової інформації.
У присутності заінтересованих осіб та двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його зміст. Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус та свідки. У протоколі записується весь зміст заповіту.
Згідно із статтею 1242 заповідач може скласти заповіт з умовою. В такому разі право на спадкування в особи, яка призначена у заповіті, виникає тільки тоді, коли умова виконана. Це може бути, наприклад, наявність інших спадкоємців, проживання у певному місці, народження дитини, здобуття освіти тощо. Втім, умова не повинна суперечити закону або моральним засадам суспільства. Умова є обов’язковою для отримання спадщини – особа, призначена у заповіті, не має права вимагати визнання умови недійсною на тій підставі, що вона не знала про неї, або якщо настання умови від неї не залежало.
«Варто зазначити, що умова заповіту має бути чітко визначеною. Тобто в заповіті мають бути встановлені дії, які повинен вчинити спадкоємець для набуття права на спадкування або події, що мають статися. Якщо умова заповіту є недостатньо зрозумілою, може бути застосований механізм тлумачення заповіту. Тлумачення може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями або судом, якщо спадкоємці не дійдуть згоди», – пояснює Діана Матвєєва.
Слід також враховувати, що будь-якому заповідачу закон дає право зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання. Також заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.
Подружжя може скласти спільний заповіт щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності.
У такому разі частка у праві спільної сумісної власності після смерті одного з подружжя переходить до другого з подружжя, який його пережив. При цьому нотаріус накладає заборону на відчуження майна, зазначеного у заповіті. Після смерті другого з подружжя право на спадкування матимуть особи, визначені подружжям у заповіті.
Законодавство України надає достатньо можливостей для складення різних видів заповітів. Щоб визначити, який саме правочин найкраще укласти вам, скористайтеся консультацією фахового юриста.
