Обов’язок батьків утримувати свою дитину передбачений Сімейним кодексом України, а також відображений в Основному законі держави.
Зазвичай, той з батьків, хто проживає окремо від дитини, сплачує на її користь аліменти (добровільно або примусово).
Сімейне законодавство передбачає можливість переоформить батьку/матері дитини належну їм нерухомість на дитину, і при цьому звільнитись від обов’язку сплати аліментів.
Такі правовідносини оформлюються відповідним договором про припинення права на аліменти.
Відповідно до статті 190 Сімейного кодексу України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо).
Оскільки, у захисті сімейних прав та інтересів дитини є обов’язковою участь органу опіки та піклування, то договір про припинення права на аліменти укладається за наявності згоди органу опіки та піклування.
Такий договір нотаріально посвідчується. Право власності на нерухоме майно за таким договором виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Сторонами договору виступають батьки, а у разі досягнення дитиною чотирнадцятирічного віку – і сама дитина.
Варто зазначити, що передання нерухомого майна звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку сплачувати виключно аліменти на утримання дитини, при цьому не звільняючи від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
У сімейному законодавстві передбачено заходи, спрямовані на охорону майнових прав неповнолітньої дитини – власника нерухомого майна. Майно, одержане дитиною за зазначеним договором, може бути відчужене до досягнення нею повноліття лише з дозволу органу опіки та піклування.
Додатково звертаємо вашу увагу і на те, що договір про припинення права на аліменти покладає певні обов’язки на того з батьків з ким проживає дитина, а саме: той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати. Невиконання тим з батьків, з яким проживає дитина, обов’язку щодо її утримання відповідно до договору про припинення права на аліменти для дитини є істотним порушенням договірного зобов’язання і надає право відчужувачу нерухомого майна звернутися до суду з вимогою його розірвання (ч. 2 ст. 190 СК України). У разі розірвання договору за рішенням суду нерухоме майно, передане за ним, підлягає поверненню тому з батьків дитини, хто є його відчужувачем.
Отже, законодавством України передбачена можливість звільнення батька/матері дитини від обов’язку щодо сплати аліментів, але за умови передачі нерухомого майна дитині з відповідною перереєстрацією права власності.
