Навіть після старту процедури банкрутства та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, боржник нерідко вчиняє дії на виведення цінного майна з метою уникнення його потрапляння до ліквідаційної маси.
Найбільш дієвим інструментом для кредитора є інститут забезпечення вимог кредиторів. Механізм вжиття судом заходів забезпечення вимог кредиторів здебільшого схожий до забезпечення позову в господарському процесі, проте, зі своїми способами запобігання. В межах банкрутства можливі заборона вчинення правочинів, майнових дій без згоди арбітражного керуючого, передача майна на зберігання третім особам, зобов’язання вчинити конкретні дії боржнику, для фізичної особи – заборона виїзду за кордон. Опис критеріїв, які потрібно врахувати при підготовці заяви про забезпечення вимог кредиторів, міститься, до прикладу, у висновках Верховного Суду у межах справ № 911/1159/14, № 50/790-43/173.
При невиконанні вжитих судом заходів, варто ініціювати питання про припинення повноважень керівника боржника з покладенням його обов’язків на арбітражного керуючого.
Якщо виведення ліквідного майна все ж відбулось ще до моменту вжиття заходів забезпечення, кредитор завжди може звернутись з позовом про недійсність відповідного правочину. Поняття фраудаторного правочину (правочину, вчиненого на шкоду кредитору) в українських реаліях вже вийшло за межі банкрутства і може застосовуватись до будь-якого правочину, вчиненого боржником у період настання у нього зобов’язання із погашення боргу перед кредитором (для ознайомлення – висновки Верховного Суду в межах справи № 910/8357/18).
При цьому не слід забувати і про обґрунтованість вимог інших кредиторів у справі, адже непоодинокими є випадки формування фіктивного боргу в цілях отримання більшої кількості голосів на зборах та комітеті кредиторів. Такими кредиторам часто бувають пов’язані з боржником підприємства, борг перед якими підтверджується виключно документацією, сформованою лише цими сторонами.
В більшості випадків реальність операцій такого кредитора з боржником не підтверджується податковими накладними, а їх виконання не ґрунтується на дійсних можливостях сторін.
Протидіяти таким кредиторам слід шляхом доведення суду позиції щодо фіктивності операцій за відсутності реального руху активів за ними. Для обґрунтування знадобляться правові позиції Верховного Суду у справах № 909/146/19, № 905/49/15, № 914/2267/18.
