Ситуація, яка стосується відсторонення від посади голови КСУ, досить цікава і дискусійна, а суперечки навколо законності указу Президента України тривають не один місяць, та отримали новий розвиток після продовження терміну усунення. Причиною цього всього є наявність прогалин в законодавстві і можливість неоднозначного тлумачення положень частини 3 статті 154 Кримінально процесуального кодексу України. Згідно з цією нормою питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються Президентом України, вирішується ним на підставі клопотання прокурора.
За приписами статті 106 Конституції України в коло повноважень глави держави входить призначення на посади, крім третини складу КСУ, також і глав дипломатичних представництв, членів ради Національного банку України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Генерального прокурора та інших посадових осіб.
Основною відмінністю між усіма цими суб'єктами і суддями КСУ є те, що глава держави також наділений правом на звільнення таких осіб. У той же час Конституція України не дає Президенту України права звільняти, припиняти повноваження або усувати з посади суддів Конституційного Суду України.
Фактично роль Президента України вичерпується призначенням шести суддів КСУ, і в подальшому він не має можливості будь-яким чином впливати на них, що є гарантією незалежності суддів КСУ. Відповідно, Президент України, на мою думку, не мав права вирішувати питання про відсторонення такого судді. Вважаю, що повноваження глави держави, передбачені КПК України щодо звільнення з посади осіб, що призначаються Президентом України, стосуються тільки тих осіб, щодо яких він наділений також правом їх звільнення.
У будь-якому випадку вирішення даної ситуації буде цікавим і захоплюючим для всієї юридичної спільноти, особливо після того, як Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду не прийняв позов про протиправність указу Президента України.
